Вольва

Вольва — це залишок загального покривала (лат. velum universale), яке щільно оточувало молодий гриб ще під землею. Коли плодове тіло проривається назовні, нижня частина цієї оболонки залишається при основі ніжки у вигляді мішечкоподібної чашечки. Девід Аррора у «Mushrooms Demystified» описує вольву як одну з найважливіших ознак для польового визначення — і одну з найнебезпечніших, коли її ігнорують.

Вольва часто частково або повністю схована в ґрунті. Рогер Філліпс у «Mushrooms» і Аррора однаково наполягають: ніколи не зрізайте гриб — витягуйте його цілком, обережно підкопуючи навколо основи ніжки. Інакше ключова ознака залишиться в землі, і визначити вид буде неможливо.

У більшості видів Amanita (мухоморів) вольва біла, вільна, мішкувата, з нерівним лопатеподібним краєм — так описують її і Зерова у «Визначнику грибів України», і Філліпс. Саме цей рід є головним «носієм» вольви і водночас головним джерелом смертельних отруєнь: бліда поганка (Amanita phalloides) та мухомор білий смердючий (Amanita virosa) є причиною понад 90% летальних випадків від грибів у Європі. Цезарський мухомор (Amanita caesarea) також має добре виражену білу мішкувату вольву — і при цьому є їстівним делікатесом, але занесений до Червоної книги України, тому збирати його заборонено.

Вольва присутня і в грибів інших родів. Вольварієлла шовковиста (Volvariella volvacea) — їстівний гриб, що росте на соломі та органічних рештках і широко культивується в Азії; Філліпс описує її вольву як добре виражену сіруватобуру чашечку. До родів із вольвою належать також Volvopluteus і деякі види Conocybe та Leucocoprinus (Index Fungorum).

Для грибника практичний висновок простий: будь-який гриб із чашечкою при основі ніжки потребує уважного визначення до виду. Це не привід відмовитися від походу в ліс — але привід зупинитися, витягнути гриб цілком і порівняти з перевіреним атласом. Аррора пише: «Якщо Ви не впевнені — залиште гриб у лісі».