Неприємний

Неприємні запахи як індикатор токсичності

М.Я. Зерова у «Визначнику грибів України» підкреслює, що еволюція часто (хоча й не завжди) використовує різкі, відразливі запахи, щоб попередити тварин про наявність токсинів у плодовому тілі.

Девід Аррора у «Mushrooms Demystified» наводить яскраві приклади грибів, чий неприємний запах став легендарним:

1. Мухомор смердючий (Amanita virosa): Цей білосніжний смертельно отруйний гриб отримав свою назву через важкий, задушливий запах, який порівнюють із запахом підвальної сирості, зіпсованої картоплі або легкої хлорки. Це головна ознака, що відрізняє його від печериць.

2. Рядовка сірчана (Tricholoma sulphureum): Отруйний жовтий гриб, який має надзвичайно різкий і відразливий запах вугільного (світильного) газу, карбіду або дьогтю. Його неможливо переплутати з приємним запахом їстівної зеленушки.

3. Гімнопус смердючий (Gymnopus brassicolens): Невеликий лісовий гриб, який має потужний запах тухлої або перестиглої капусти.

Рогер Філліпс застерігає, що неприємний запах також часто з'являється у перезрілих екземплярів їстівних грибів, що свідчить про початок гниття і накопичення трупної отрути (птомаїнів).

Специфічні "неприємні" аромати

Замість одного загального слова "неприємний", досвідчені грибники розрізняють нюанси:

- Запах пилу/цвілі: Часто притаманний отруйним волоконницям (Inocybe).

- Запах гуми або паленого рогу: Зустрічається у деяких неїстівних трутовиків та міцен (Mycena).

- Запах аміаку (сечі): Деякі види дощовиків у старості або гриби, що ростуть на гної, можуть мати різкий аміачний запах.