Клен

Арбускулярна мікориза та відсутність ектомікоризи

З точки зору мікології, клен (Acer) є класичним прикладом дерева, яке не підтримує ектомікоризу. М.Я. Зерова пояснює, що ектомікориза (коли грибниця огортає корінець ззовні і продукує великі плодові тіла) притаманна дубам, соснам та березам. Натомість клен утворює ендомікоризу (арбускулярну мікоризу).

Девід Аррора у «Mushrooms Demystified» зазначає, що арбускулярну мікоризу утворюють мікроскопічні гриби з відділу Glomeromycota. Їхні структури проникають глибоко всередину клітин кореня клена, але вони ніколи не утворюють макроскопічних плодових тіл (шапинок з ніжками) на поверхні землі.

Саме тому в чистому кленовому лісі (без домішок дуба, граба чи сосни) абсолютно неможливо знайти:

- Болетові (білі гриби, маслюки, підберезовики, дубовики)

- Лисички та їжовики

- Сироїжки та хрящі-молочники

- Трюфелі

- Смертельно небезпечні бліді поганки та мухомори

Гриби-сапротрофи на клені

Попри відсутність мікоризних грибів у ґрунті, деревина клена є чудовим субстратом для організмів, які харчуються мертвою органікою. Рогер Філліпс перераховує основні види сапротрофів та паразитів, які асоціюються з кленом:

1. Трутовик лускатий або пістряк (Polyporus squamosus): Як і на інших паркових деревах, цей їстівний (у молодості) гриб-паразит часто проникає в стовбури живих кленів через рани та обламані гілки.

2. Опеньок зимовий (Flammulina velutipes): Восени та взимку старі кленові пеньки та повалені стовбури часто вкриваються яскраво-оранжевими родинами фламмуліни.

3. Глива звичайна (Pleurotus ostreatus): Часто використовує повалену деревину клена для свого розвитку.

4. Коралові гриби та специфічні трутовики: На мертвих гілках клена часто розвиваються дрібні дереворуйнівні грибки, такі як нектрія або стереум.