Глива звичайна, гриб, що росте навіть узимку

Коли більшість грибів уже зійшла й ліс готується до зими, на стовбурах дерев з'являється глива. Цей гриб не боїться прохолоди й переносить навіть легкі морози, тож продовжує грибний сезон аж до зими. До того ж глива росте великими гронами, тож одна знахідка часто дає чималий урожай.

Розберемо, як виглядає глива, де її шукати, чому вона така холодостійка й чому це один з найбезпечніших грибів для початківця.

Як виглядає глива

Глива звичайна має характерний вигляд, за яким її легко впізнати.

• Шапка. Напівкругла чи язикоподібна, схожа на вушко чи раковину, сіра, буро-сіра чи попеляста.
• Пластинки. Білі чи кремові, збігають на коротку бічну ніжку.
• Ніжка. Коротка, часто збоку, а іноді майже непомітна.
• Ріст гронами. Гриби сидять один над одним черепицею, утворюючи великі зрослі грона.

Глива росте на деревині, прикріплюючись до стовбура боком, тож її ні з чим не сплутати. М'якоть біла, щільна, з приємним грибним запахом.

Де й коли росте глива

Глива це гриб-руйнівник деревини, тож шукати її треба на деревах.

Вона росте на стовбурах і пеньках листяних дерев, особливо тополь, верб, буків і осик, як живих, так і мертвих. Грона часто сидять високо на стовбурі, тож варто дивитися вгору, а не лише під ноги.

Сезон гливи припадає на прохолодну пору: вона з'являється восени й плодоносить до зими, переносячи легкі приморозки. Саме холодостійкість робить її помітним грибом наприкінці сезону, про що ми пишемо в матеріалі про гриби прохолоди й перших морозів.

Чому глива не боїться холоду

Глива належить до тих грибів, чия грибниця активна за низьких температур.

Поки теплолюбні види засинають з настанням прохолоди, глива, навпаки, виходить на сцену. Легкий мороз їй не страшний: після відлиги грона часто стоять цілими й придатними до збору. Поряд з нею в цю пору трапляється й пізня глива, а також холодостійкий зимовий гриб.

Завдяки цьому глива продовжує грибний сезон тоді, коли в лісі вже майже порожньо, і дарує свіжі гриби мало не до зими.

Чому глива підходить початківцю

Глива це чудовий вибір для тих, хто тільки вчиться збирати гриби.

1. Немає смертельних двійників. Гриба, схожого на гливу й при цьому небезпечного, в наших лісах фактично немає.
2. Легко впізнати. Ріст гронами на стовбурі, бічна ніжка й вушкоподібна шапка не дають сплутати її ні з чим.
3. Росте передбачувано. Знайшовши дерево з гливою, можна повертатися до нього щороку.
4. Універсальна на кухні. Гливу смажать, тушкують і додають до супів, вона не потребує складної обробки.

Молоді гливи найсмачніші, бо старі грубішають. Збираючи, зрізайте грона ножем, лишаючи частину на стовбурі. Більше про холодостійкі гриби читайте в окремому матеріалі, а вдалий час для походу підкаже грибний радар.

Джерела

• «Визначник грибів України» (Київ, видавництво «Наукова думка»).
• Pleurotus ostreatus у базі GBIF, глобальна база даних про біорізноманіття.
• Pleurotus ostreatus у базі MycoBank, міжнародна номенклатурна база грибів.
• Pleurotus ostreatus у Вікіпедії.