Опеньки літній і осінній чи лускатка звичайна: як розрізнити на наших фото

Лускатку звичайну від опеньків найпростіше відрізнити за шапкою. У лускатки вона суха й уся в грубих загнутих лусках, наче вкрита пір'ям. У літнього опенька шапка гладенька, волога, а підсихаючи стає двоколірною. В осіннього опенька лусочки є, але дрібні, темні й зібрані ближче до центру, а дощ їх легко змиває. Друга підказка — запах: лускатка часто пахне редькою чи часником, а обидва опеньки пахнуть слабко. Осінній опеньок ще й видає білий споровий порошок, а в лускатки він іржаво-бурий.

Усі три гриби ми знайшли й сфотографували самі. Літні опеньки росли на поваленій березі, осінні лізли з-під кори іншої берези, а лускатка тісною купкою в листі біля дерева. Нижче покажемо їх поруч і розберемо ознаки по черзі.

Чому їх плутають

Лускатку звичайну (Pholiota squarrosa) в народі часом теж називають опеньком. Схожість справді є. Як і літній опеньок (Kuehneromyces mutabilis) та осінній опеньок (Armillaria mellea), вона росте щільними купками на деревині чи біля основи дерев, має кільце на ніжці й трапляється восени. З осіннім опеньком її ріднить ще й те, що обидва можуть жити на живих деревах. А з літнім — бурий споровий порошок і луската ніжка під кільцем.

Ось наша лускатка. Купка виросла біля молодого клена в листяному лісі.

А ось літні опеньки на березовій колоді, порослій мохом.

А це осінні опеньки, що лізуть з-під берести поваленої берези.

Навіть на загальних планах видно різницю: лускатка ніби вкрита пір'ям, а шапки опеньків гладенькі чи лише дрібно припорошені лусочками.

Шапка: грубі луски, дрібні лусочки чи гладенька

Це головна ознака. Шапка лускатки звичайної суха, не слизька, соломисто-жовта чи охриста. Її густо вкривають бурі трикутні луски, і вони не прилягають, а стирчать і загинаються догори. Луски лежать приблизно колами і не змиваються дощем.

У літнього опенька шапка гладенька, без жодних лусок, 3–8 см, з широким горбиком у центрі. У мокру погоду вона рівно рудувато-коричнева.

Підсихаючи, шапка літнього опенька світлішає не вся одразу, а смугами й плямами, тому виглядає двоколірною. Мікологи називають таку шапку гігрофанною. На наших опеньках видно, як по медово-бежевій шапці лишаються темніші водянисті плями.

В осіннього опенька шапка медово-жовта чи бурувата. Лусочки на ній дрібні, темні, волосисті й густіші в центрі. До старості вони часто зникають, а дощ їх змиває, тож дорослий осінній опеньок після дощу теж може виглядати майже гладеньким. Але грубих загнутих лусок, як у лускатки, в нього не буває.

Будьте уважні й з лускаткою золотистою. Вона теж луската, але її шапка в мокру погоду слизька й липка, а луски на ній можуть змиватися. Лускатку звичайну видає саме суха шапка.

Ніжка і кільце

У лускатки звичайної ніжка над кільцем гладенька і світла, а під кільцем така ж луската, як шапка: руді відстовбурчені луски на жовтуватому тлі. Кільце в неї пухнасте, ніби повстяне, і часто розпадається на клапті.

Ми розрізали одну ніжку вздовж. М'якоть щільна, світло-жовтувата.

У літнього опенька ніжка тонша, 5–10 мм, часто вигнута. Над кільцем вона світла й гладенька, під кільцем волокниста, у дрібних темно-бурих лусочках і донизу темнішає майже до чорного. Кільце рване, нестійке. Тобто луски на ніжці є в обох, але в лускатки вони великі, руді й такі самі, як на шапці, а в опенька дрібні й темні, а шапка над ними гладенька.

В осіннього опенька ніжка довга, волокниста, без грубих лусок. Кільце біле, плівчасте, з жовтуватим краєм і тримається довго. У схожого опенька темного кільце знизу в темних лусочках. Біля основи осінніх опеньків і під корою часто видно чорні тяжі, схожі на шнурки. Це ризоморфи, якими опеньок розповзається від дерева до дерева. Ні в лускатки, ні в літнього опенька таких немає.

Пластинки і споровий порошок

У лускатки звичайної й літнього опенька пластинки спершу світлі, жовтуваті чи вохристі, а з віком буріють. Споровий порошок в обох бурий: у лускатки іржаво-бурий, у літнього опенька корично-бурий. Тож ці два гриби за спорами не розрізнити.

А от осінній опеньок відрізнити за спорами можна. Пластинки в нього білуваті чи кремові, з віком жовтіють і можуть вкриватися рудуватими плямами, але сильно не темнішають. Споровий порошок білий або дуже світлий кремовий.

Порошок легко побачити просто в лісі. Коли гриби ростуть купкою, верхні шапки обсипають спорами нижні. Білий наліт на нижніх шапках вказує на осінній опеньок, бурий — на лускатку або літній опеньок. Удома можна покласти шапку пластинками на аркуш паперу на кілька годин і подивитися, якого кольору лишився відбиток.

Запах і де ростуть

Лускатка звичайна часто пахне редькою, часником чи цибулею, на смак гірчувата. Обидва опеньки пахнуть слабко, непримітно.

Літній опеньок росте на мертвій деревині: на пнях, колодах і повалених стовбурах листяних дерев, найчастіше берези, як наші. Сезон у нього довгий, з квітня до жовтня.

Осінній опеньок — агресивний паразит. Він уражає й живі, здорові дерева, листяні, плодові й хвойні, а потім живе далі на їхніх пнях. Росте величезними купами на пнях, стовбурах і коренях, масово у вересні й жовтні, а буває до листопада. Опеньок темний частіше трапляється на хвойних, особливо на ялині.

Буває, що осінні опеньки виглядають просто з листя, ніби ростуть із землі. Насправді під ними корені чи похована деревина.

Лускатка звичайна росте біля основи дерев, на коренях і пнях, найчастіше листяних: бук, клен, береза, ясен, буває й на ялині. Вона теж може оселитися на живому дереві, але слабким паразитом: обирає вже ослаблені. Сезон у неї з серпня до листопада, тобто вона збігається в часі з обома опеньками.

Чи можна їсти лускатку звичайну

Тут довідники не сходяться. Українські джерела називають її їстівною, але низької якості: її спершу відварюють, а потім маринують чи солять. Британські мікологи пишуть, що їсти її точно не можна. Американські дослідники роду Pholiota відзначали, що вона має неприємний присмак.

Є й описаний випадок отруєння. Американський міколог Роберт Шеффер 1965 року описав, як люди з'їли лускатку звичайну під алкоголь і приблизно через 10 годин мали блювання й пронос. Пізніше токсикологи зауважили, що настало воно надто пізно для відомої реакції гнойовика з алкоголем, тож механізм тут, імовірно, інший. Даних мало, по суті це один давній випадок. Але смачнішим гриб від цього не стає.

Наша порада проста: лускатку звичайну не збирайте.

Осінній опеньок їстівний умовно. Сирий чи недоварений, він викликає розлад шлунка. Його відварюють близько 20 хвилин, воду зливають, а потім уже смажать чи тушкують. Як це робити правильно, ми розповіли окремо: як чистити й готувати опеньки.

Головна небезпека — не лускатка, а галерина

Якщо Ви збираєте літні опеньки, пам'ятайте про галерину облямовану (Galerina marginata). Вона смертельно отруйна: містить аматоксини, ті самі, що й бліда поганка. Галерина росте на тих самих пнях і колодах у той самий час, має таку саму медово-буру гігрофанну шапку, кільце і бурий споровий порошок.

Відрізняють її так. Ніжка галерини під кільцем вкрита тонкими сріблястими волокнами, а не лусочками. Пахне вона борошном. Росте частіше на хвойній деревині, хоча буває й на листяній. Британські мікологи зазначають, що шапка галерини підсихає від краю до центру, а літнього опенька навпаки, від центру. Але деколи ці гриби розрізняє лише мікроскоп. Тому літній опеньок радять збирати лише тим, хто добре його знає, і перевіряти кожен гриб окремо, а не зрізати купку цілою. Більше про це ми писали в статті літні й осінні опеньки: у чому різниця і в огляді несправжніх опеньків.

Коротко: як відрізнити

• Шапка. Лускатка: суха, в грубих загнутих лусках. Літній опеньок: гладенька, волога, підсихає двоколірною. Осінній опеньок: дрібні темні лусочки в центрі, після дощу майже гладенька.
• Ніжка. Лускатка: під кільцем великі руді луски, як на шапці. Літній опеньок: тонка, під кільцем дрібні темні лусочки, донизу майже чорна. Осінній опеньок: довга, волокниста, без грубих лусок, біля основи чорні шнурки-ризоморфи.
• Кільце. Лускатка: пухнасте, повстяне. Літній опеньок: рване, нестійке. Осінній опеньок: біле, плівчасте, тримається довго.
• Споровий порошок. Лускатка й літній опеньок: бурий. Осінній опеньок: білий.
• Запах. Лускатка: редька чи часник. Обидва опеньки: слабкий.
• Де ростуть. Лускатка: біля основи дерев, на коренях і пнях. Літній опеньок: на мертвій деревині, найчастіше березовій. Осінній опеньок: великими купами на пнях, стовбурах і коренях, і на живих деревах.