Фото: The High Fin Sperm Whale · CC BY-SA 3.0 · джерело
Фото: The High Fin Sperm Whale · CC BY-SA 3.0 · джерело
Лускатка золотистаPholiota aurivella
Інші назви: Опеньок золоторунний
Паспорт
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Жовтий
- Розмір
- Середній (5–15 см)
✓ Умовно їстівний
Найчастіше плутають із двійником: Трихоломопсис гарний (неїстівний).
Швидкі відповіді
Де шукати?
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Жовтий, Оранжевий, Коричневий
- Форма шапки: Опукла
- Запах: Приємний
Опис
Лускатка золотиста (Pholiota aurivella) — один з найкрасивіших осінніх грибів українських лісів. Її легко впізнати за яскраво-золотисто-жовтогарячою шапкою з темнішими червонувато-бурими лусочками, що ростуть пучками високо на стовбурах живих і відмерлих листяних дерев — переважно бука, граба, тополі, верби, рідше дуба. Часто вона видніється за кілька метрів — яскравий помаранчево-жовтий букет на сірому стовбурі — і навіть починаючий грибник упізнає її з першого разу.
Щодо їстівності лускатки золотистої джерела розходяться. Британські й польські визначники вважають її неїстівною, а за даними англомовних довідників вона чи схожі на неї лускатки можуть спричинити розлад шлунка. Деякі українські й німецькі джерела називають її їстівною, хоч і невисокої якості. Тож ми її не радимо. М'якуш у молодих грибів пружний, з гіркуватим присмаком, у старих в'язкий. Не плутати з родичкою — лускаткою звичайною (Pholiota squarrosa), яка має сухіші, гостріші лусочки і світліший фон. Її в місцевій традиції їдять після відварювання, але більшість визначників вважають неїстівною: у частини людей вона спричиняє розлад травлення, особливо з алкоголем. Ми її не радимо.
В Україні поширена по всій лісовій зоні: Карпати, Прикарпаття, Полісся, лісостеп. Сапротроф і слабкий паразит — росте на ослаблених живих деревах і мертвій деревині. Сезон серпень — листопад, з піком у жовтні. Часто росте великими пучками по 10-30 плодових тіл, у які можна одним зрізом наповнити кошик. Класичний "бонусний" гриб під час пізнього осіннього походу за опеньками.
Шапка
Шапка 4-12 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична з підгорнутим краєм, з часом стає опуклою до майже плоскої. Колір золотисто-жовтогарячий, медово-жовтий, з темнішими червонувато-бурими притисненими лусочками, розташованими концентричними колами. У вологу погоду поверхня шкірочки злегка слизька. У молодого гриба край шапки з рештками білуватого покривала.
Гіменофор
Пластинчастий гіменофор — пластинки приросли до ніжки, помірно часті. Молоді — світло-жовті, з віком темніють до іржаво-бурих через дозрілий спорий порошок. Споровий порошок іржаво-бурий. У молодого гриба пластинки прикриті білуватим павутинистим покривалом, яке після розривання залишає на ніжці поясок-залишок.
Ніжка
Ніжка 5-12 см заввишки, 0,8-1,5 см у товщину, циліндрична, часто вигнута через ріст на вертикальній поверхні стовбура. Колір жовтий згори, темно-іржавий донизу. На ніжці поясок з залишків покривала (не справжнє кільце, а зона з лусочками). Нижче пояска — більш виражені бурі лусочки.
М'якоть
М'якуш щільний, жовтий, у ніжці з часом стає вʼязким. На зрізі кольору не змінює. Запах помітний грибний, приємний у молодих. Смак за різними описами м'який або доволі гіркий.
Запах
Приємний грибний, з легким горіховим або смолистим відтінком у молодих. У старих — більш різкий, кисло-вʼязкий.
›Наукові синоніми (5)
Agaricus aurivellus Batsch (1786), Agaricus squarrosus var. aurivellus (Batsch) Pers. (1801), Lepiota squarrosa var. aurivella (Batsch) Gray (1821), Dryophila aurivella (Batsch) Quél. (1886), Hypodendrum aurivellum (Batsch) Overh. (1932)
Як не сплутати
Двійники і порівняння
Порівняти з іншим грибом| Ознака | Лускатка золотиста | Трихоломопсис гарний |
|---|---|---|
| Гіменофор | Пластинчастий | Пластинчастий |
| Колір шапки | Жовтий, Оранжевий, Коричневий | Жовтий, Оранжевий |
| Запах | Приємний | Без запаху |
| Їстівність | Умовно їстівний | Неїстівний |
Інші двійники
Гриб зимовийЇстівнийпорівняння →
Опеньок літнійЇстівнийпорівняння →
Рядовка жовто-червонаУмовно їстівнийпорівняння →
Лускатка звичайнаНеїстівнийпорівняння →
Знахідки читачів · 0
Фото читачів не перевіряються експертом. Позначка «Підтверджено» означає згоду грибників у стрічці, а не гарантію. Сумніваєтесь — не беріть.
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Лускатка борова
Pholiota spumosa
Опеньок тополевий
Cyclocybe aegerita
Опеньок хибний сіропластинчатий
Hypholoma capnoides
Опеньок цегляно-червоний
Hypholoma lateritium
Несправжній опеньок сірчано-жовтий
Hypholoma fasciculare
Агроцибе польовий
Agrocybe arvalis
Агроцибе ранній
Agrocybe praecox
Строфарія корончаста
Stropharia coronilla
Матеріали по темі
Часті запитання
Чи безпечно її їсти?
Ми її не радимо: більшість визначників вважають її неїстівною. Ті, хто все ж їсть, роблять це лише після відварювання 10-15 хв зі зливанням відвару, але й тоді в частини людей лускатки викликають розлад шлунка. Старі екземпляри з вʼязким м'якушем краще пропустити — вони мало смачні і важче перетравлюються.
Як відрізнити від лускатки звичайної?
Лускатку звичайну більшість визначників вважають неїстівною: у частини людей вона дає розлад травлення, особливо з алкоголем, тож її краще не брати. Лускатка золотиста — золотисто-помаранчева з притисненими лусочками і трохи слизькою шапкою у вологу погоду. Лускатка звичайна — охряно-жовта зі стирчачими гострими лусочками і завжди сухою шапкою. Обидві ростуть пучками на деревах.
Чи можна її плутати з небезпечними грибами?
Смертельно небезпечних двійників у самої лускатки немає, але на деревині ростуть і небезпечні гриби, як-от галерина облямована чи несправжній опеньок сірчано-жовтий, тож дрібних гладеньких бурих чи жовтих грибів із лускаткою не змішуйте. Сплутати її можна з гімнопілусом проникаючим (Gymnopilus penetrans), який також рудувато-жовтий, але дрібніший, на хвойній деревині, дуже гіркий і не вживається. Або з молодими тьмянішими видами Pholiota — але вони мають значно темніші коричневі шапки без яскравої помаранчевості.
Де її шукати?
На стовбурах і пнях листяних дерев — бук, граб, тополя, верба, рідше дуб і ясен. Росте високо — часто за 2-5 метрів від землі, тож шапки видно здалеку. Любить ослаблені або мертві дерева у вологих лісах: букові праліси Карпат, заплавні тополево-вербові ліси, старі діброви.
У яких регіонах України трапляється?
По всій лісовій зоні: Карпати (особливо рясно у буковому поясі), Прикарпаття, Полісся, Лісостеп. У степу — лише у заплавних тополевих лісах вздовж річок (Дніпро, Південний Буг).
Коли її шукати?
Серпень — листопад, з піком у жовтні. Витримує перші заморозки — часто плодоносить, коли більшість інших грибів уже зникли. Класичний пізньо-осінній вид.
З якими грибами її плутають?
Найчастіше — з іншими видами роду Pholiota, а їстівність у них різна: лускатку звичайну, наприклад, більшість визначників вважають неїстівною. Принципово відрізняти треба тільки від гімнопілусів (Gymnopilus) — дрібніших, гіркуватіших, не їстівних. У них шапки матові, без слизкості, і ростуть переважно на хвойній деревині.
Як її готувати?
Відварити 10-15 хв, відвар злити. Далі — смажити з цибулею, додавати у грибну ікру, маринувати. Молоді шапочки добре тримають форму. У супі м'якуш стає вʼязкуватим, тож для перших страв використовуйте з обережністю.
Лускатка золотиста їстівна чи отруйна?
Лускатка золотиста: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у лускатки золотистої?
Яка ніжка у лускатки золотистої?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine