Підтримати MycoNote →

MycoNote
Хочу знайти

Опеньок тополевий

Збирайте свою колекцію знахідок

Позначайте знайдені гриби й ті, які шукаєте, — і бачте, скільки видів уже знайшли.

Зареєструватися

Вже є акаунт? Увійти

Фото: Ramiro Barreiro · CC BY-SA 3.0 · джерело

ЇстівнийНа перевірці

Опеньок тополевийCyclocybe aegerita

Інші назви: Опеньок тополиний

Паспорт

Гіменофор
Пластинчастий
Колір шапки
Коричневий
Розмір
Середній (5–15 см)

✓ Їстівний

Найчастіше плутають із двійником: Опеньок осінній (умовно їстівний).

Швидкі відповіді

Коли з'являється?

Як впізнати? Три ознаки

Опис

Опеньок тополевий, відомий науці як Cyclocybe aegerita (раніше Agrocybe aegerita чи cylindracea), — це смачний деревний гриб, що, попри слово «опеньок» у назві, не належить до справжніх опеньків, а лише схожий на них зовні. Італійці звуть його піоппіно й вирощують уже понад дві тисячі років. Це сапротроф, що оселяється пучками на стовбурах, пнях та валежі листяних дерев — найчастіше тополі (звідки й назва), а також верби, бузини та в'яза, розкладаючи деревину.

На теренах України опеньок тополевий трапляється у листяних лісах, заплавах, парках та лісосмугах, де ростуть тополі й верби, надаючи перевагу теплішим південним районам. Сезон його плодоношення тривалий — від весни до осені, з квітня по жовтень, нерідко двома хвилями, навесні та восени. Гриб з'являється тісними пучками на живих і мертвих стовбурах.

За їстівністю опеньок тополевий належить до добрих, високо цінованих їстівних грибів із приємним горіхово-грибним смаком та щільною м'якоттю. Молоді шапки найсмачніші; жорсткі ніжки зазвичай відкидають. Гриб смажать, тушкують, додають до пасти, ризото й супів, а також успішно культивують на тирсі та соломі, тож його легко виростити вдома. Завдяки щільній м'якоті він добре тримає форму при готуванні.

Шапка

Шапка опенька тополевого сягає від 4 до 10, зрідка до 15 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з віком розкривається до опуклої та плоскої, нерідко з тонкими радіальними тріщинками по поверхні в суху погоду. Поверхня гладенька, суха, матова. Забарвлення спершу темно-буре чи каштанове, з віком та від центру до краю вицвітає до світло-вохристого, кремового чи майже білого; центр зазвичай темніший.

Гіменофор

Гіменофор пластинчастий. Пластинки приросли до ніжки, доволі часті, спершу білуваті чи блідо-сірі, з дозріванням набувають тютюново-бурого, іржаво-коричневого відтінку від спор. Споровий порошок тютюново-бурий. Світлі пластинки, що буріють із віком, разом із кільцем на ніжці допомагають упізнати цей вид.

Ніжка

Ніжка циліндрична, доволі довга й щільна, заввишки від 5 до 12 сантиметрів, біла чи кремова, донизу нерідко буріє. У верхній частині розташоване стійке біле плівчасте кільце — слід від покривала, на яке часто осідає бурий споровий пил. Кілька ніжок зростаються пучком біля основи. Вольви немає. М'якоть ніжки жорсткіша за шапку, тож у їжу беруть переважно шапки.

М'якоть

М'якоть біла, щільна, пружна, у шапці м'ясиста, у ніжці волокнисто-жорстка. На зрізі кольору не змінює. Смак приємний, горіхово-грибний, інколи з легкою винною ноткою. Завдяки щільності м'якоть добре тримає форму при готуванні й не розкисає, за що гриб і цінують у кухні.

Запах

Запах приємний, грибний, із характерною винно-борошнистою чи кедровою ноткою. Аромат доволі виразний і допомагає впізнати гриб разом із ростом пучками на тополі, світлою шапкою та білим кільцем на ніжці.

›Наукові синоніми (3)

Agrocybe aegerita (V. Brig.) Singer (1951), Agrocybe cylindracea (DC.) Maire, Pholiota aegerita (V. Brig.) Quél. (1872)

Як не сплутати

Двійники і порівняння

ОзнакаОпеньок тополевийОпеньок осінній
ГіменофорПластинчастийПластинчастий
Колір шапкиКоричневий, Кремовий, БілийЖовтий, Коричневий, Рудий
ЗапахПриємнийПриємний грибний
ЇстівністьЇстівнийУмовно їстівний
Повне порівняння: Опеньок тополевий vs Опеньок осінній →
Порівняти з іншим грибом

Знахідки читачів · 0

Фото читачів не перевіряються експертом. Позначка «Підтверджено» означає згоду грибників у стрічці, а не гарантію. Сумніваєтесь — не беріть.

Ваша знахідка

Опеньок тополевийзмінити

…

Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.

Часті запитання

Опеньок тополевий їстівний чи отруйний?
Опеньок тополевий — їстівний. Перед вживанням обов'язково перевіряйте актуальну інформацію у достовірних джерелах та консультуйтесь з фахівцями.
Опеньок тополевий: трубчастий чи пластинчастий?
Гіменофор в опенька тополевого — пластинчастий.
Яка шапка в опенька тополевого?
Шапка опенька тополевого сягає від 4 до 10, зрідка до 15 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з віком розкривається до опуклої та плоскої, нерідко з тонкими радіальними тріщинками по поверхні в суху погоду.
Яка ніжка в опенька тополевого?
Ніжка циліндрична, доволі довга й щільна, заввишки від 5 до 12 сантиметрів, біла чи кремова, донизу нерідко буріє. У верхній частині розташоване стійке біле плівчасте кільце — слід від покривала, на яке часто осідає бурий споровий пил.
Який запах і смак в опенька тополевого?
Запах приємний, грибний, із характерною винно-борошнистою чи кедровою ноткою. Аромат доволі виразний і допомагає впізнати гриб разом із ростом пучками на… Смак: м'який.
Де росте Опеньок тополевий?
Типові місця зростання: Листяний ліс, Мішаний ліс.
Під якими деревами росте Опеньок тополевий?
Опеньок тополевий зазвичай зростає поряд із: Осика.
У яких регіонах України трапляється Опеньок тополевий?
Вид зафіксовано у таких регіонах: Україна.
Коли збирати Опеньок тополевий?
Гриб плодоносить у: Квітень, Травень, Червень, Липень, Серпень, Вересень, Жовтень.
З чим можна сплутати Опеньок тополевий?
Опеньок тополевий можна переплутати з: Опеньок літній, Опеньок осінній, Гливи звичайні. Уважно вивчайте відмінні ознаки — детальні порівняння наведені в розділі «Двійники».
Як готувати Опеньок тополевий?
Опеньок тополевий можна смажити, варити, маринувати та сушити. Перед приготуванням рекомендується відварити 10–15 хвилин і злити воду.
Чи можна сушити Опеньок тополевий?
Так, Опеньок тополевий добре підходить для сушіння та заморожування. Сушені гриби зберігають аромат і використовуються для супів, соусів та начинок.

Джерела

  • [1]Вікіпедія (українська)
  • [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
  • [3]MycoBank Database
  • [4]Index Fungorum
  • [5]GBIF
  • [6]iNaturalist Ukraine