Опеньок цегляно-червонийHypholoma lateritium
Також відомий як: опеньок цегляно-оранжевий несправжній
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Неїстівний
- Сезон
- Серп. — Лист.
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Оранжевий
- Розмір
- Середній (5–15 см)
- Запах
- Без запаху
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Листяний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Серп. — Лист.
Активні місяці: Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Оранжевий, Червоний, Коричневий
- Форма шапки: Опукла
- Запах: Без запаху
Опис
Опеньок цегляно-червоний (Hypholoma lateritium, у частині літератури — H. sublateritium) — найвпізнаваніший з гіфолом завдяки яскраво-цегляно-помаранчевій шапці, що видніється на старих листяних пнях за кілька метрів. В радянській і східноєвропейській літературі його раніше маркували як умовно їстівний після відварювання, але сучасні західні мікологи одностайно класифікують як неїстівний або слабко отруйний через стабільний запис шлунково-кишкових розладів навіть після правильної обробки.
Не варто плутати з "гарним" родичем — Hypholoma capnoides (сіропластинчатий), який їстівний. Цегляно-червоний має гіркий смак м'якуша (особливо у ніжці) і викликає у частини людей нудоту, біль у животі, діарею через 1-3 год після їди. Симптоми минають за 6-12 год без серйозних наслідків, але страва зіпсована, а у дітей і людей з чутливим ШКТ можуть бути серйозніші реакції.
В Україні поширений у листяних і мішаних лісах: Карпати, Полісся, лісостеп. Сапротроф на пнях листяних дерев — дуб, бук, граб, тополя. Сезон серпень — листопад, з піком у вересні-жовтні. Часто росте пучками по 10-30 плодових тіл, особливо рясно на старих дубових пнях. Гриб варто знати в обличчя — і пропускати, навіть якщо хтось радить "відварити".
Шапка
Шапка 4-10 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична з підгорнутим краєм, з часом стає опуклою з низьким горбочком. Колір яскраво-цегляно-помаранчевий, цеглавий, у центрі темніший до буро-помаранчевого, край жовтуватий. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь слизька. Часто з білуватими залишками покривала по краю шапки.
Гіменофор
Пластинчастий гіменофор — пластинки приросли до ніжки, помірно часті. У молодого — жовто-білі, з віком темніють до оливково-сірих, потім до темно-фіолетово-сірих через дозрілий споровий порошок. Споровий порошок темно-фіолетово-бурий до чорно-бурого. Ніколи не стають яскраво сірчано-жовтими.
Ніжка
Ніжка 5-10 см заввишки, 0,8-1,5 см у товщину, циліндрична, часто звужена донизу. Колір жовто-кремовий згори, з віком темніший до рудувато-бурого донизу. Поверхня з тонкими повздовжніми волокнами. Кільце слабко виражене — у молодого може бути тонкий волокнистий поясок, у старого зникає.
М'якоть
М'якуш щільний у шапці, мʼясистий, жовтуватий до блідо-кремового. На зрізі кольору не змінює. Запах слабкий грибний. Смак гіркуватий, особливо у ніжці і старих екземплярах — діагностична ознака.
Запах
Слабкий грибний, нейтральний, без характерних ноток. У старого — з ноткою прогірклого.
Двійники
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Лускатка золотиста
Pholiota aurivella
Опеньок літній
Kuehneromyces mutabilis
Опеньок тополевий
Cyclocybe aegerita
,_to_serve_as_an_atlas_to_the_Handbook_of_British_Fungi_(Pl._506)_(9015195129).webp)
Агроцибе польовий
Agrocybe arvalis
Агроцибе ранній
Agrocybe praecox
Лускатка борова
Pholiota spumosa
Строфарія синьо–зелена
Stropharia aeruginosa
Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens
Часті запитання
Чи можна його їсти?
Ні, сучасні мікологи класифікують як неїстівний або слабко отруйний. Викликає у частини людей нудоту і діарею навіть після правильної обробки. У радянських довідниках 1960-х маркувався як умовно їстівний, але це застаріла рекомендація. Кращий вибір — сіропластинчатий опеньок (H. capnoides).
А якщо хтось досвідчений каже, що він їстівний?
У частини популяцій і у певні роки гриб дійсно вживають без серйозних наслідків — особливо після тривалого відварювання зі зливанням відвару. Але стабільної кулінарної цінності він не має, ризик ШКТ-розладу зберігається, а альтернативи (сіропластинчатий, осінній, літній опеньок) на тих же лісах рясні і безпечні. Кулінарне рішення на користь "можливо їстівного" гриба — нераціональне.
Що буде, якщо випадково з'їв?
Через 1-3 год: нудота, біль у животі, можлива легка діарея. Симптоми мʼякі, минають за 6-12 годин без серйозних наслідків. Лікування: рясне пиття, активоване вугілля, спокій. При сильних симптомах (повторне блювання, дегідратація) — швидка допомога, особливо для дітей.
Як відрізнити від гіфоломи сірчано-жовтої?
Цегляно-червоний — виразно цегляно-помаранчевий, з жовтим краєм. Сірчано-жовтий — рівномірно сірчано-жовтий, з зеленуватим відтінком, без помаранчевого. Цегляно-червоний крупніший (4-10 см), сірчано-жовтий дрібніший (2-5 см). Цегляно-червоний — на листяних пнях, сірчано-жовтий — на різних (і листяні, і хвойні). Обидва не варто їсти, тож точне розрізнення — радше для безпечного пропускання обох.
Де він росте?
На пнях, поваленій деревині, корінні листяних дерев — переважно дуб, бук, граб, тополя, береза. Сапротроф (не паразит). Часто пучками по 10-30 плодових тіл на одному пню.
У яких регіонах України трапляється?
По всій лісовій і лісостеповій зоні: Карпати, Прикарпаття, Полісся, лісостеп. У степу — у заплавних дібровах і парках.
Коли його шукати?
Швидше — "коли його пропускати". Серпень — листопад, з піком у вересні-жовтні.
З якими грибами його плутають?
З гіфоломою сірчано-жовтою (H. fasciculare) — отруйна. З гіфоломою сіропластинчатою (H. capnoides) — їстівна. З молодим опеньком осіннім (Armillaria mellea) — їстівний, але з кільцем на ніжці. З галериною облямованою (Galerina marginata) — смертельно отруйна. Принципова рекомендація: на пню збираємо тільки опеньки, у яких 100% впевнені.
Опеньок цегляно-червоний їстівний чи отруйний?
Опеньок цегляно-червоний: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка в опенька цегляно-червоного?
Яка ніжка в опенька цегляно-червоного?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine