Опеньок зсихаючийDesarmillaria tabescens

Шапка опенька зсихаючого сягає від 3 до 8 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-дзвоникувата, з віком розкривається до плоскої, інколи з невеликим горбком. Поверхня вкрита дрібними притиснутими лусочками, особливо в центрі. Забарвлення медово-жовте, вохристо-руде чи жовтаво-буре, у центрі темніше. Медовий колір та лускатість зближують її з осіннім опеньком, проте край часто світліший.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білуваті чи кремові, з віком набувають рожевувато-бурих плям, приросли до ніжки або злегка спускаються по ній. Споровий порошок білий. Світлі пластинки, що буріють із віком, разом із відсутністю кільця на ніжці допомагають упізнати цей вид.

Ніжка циліндрична, звужена донизу, заввишки від 5 до 12 сантиметрів, волокнисто-жорстка. Її визначальна риса — повна відсутність кільця, яким володіє осінній опеньок; ніжка гладенька по всій довжині. Колір її вгорі жовтуватий, донизу буро-рудий, нерідко кілька ніжок зростаються пучком біля основи. Вольви немає.

М'якоть біла чи кремова, у шапці доволі тонка, у ніжці волокнисто-жорстка. На зрізі кольору майже не змінює. Смак м'який, приємний, без гіркоти, проте через схильність викликати розлад травлення сирим гриб обов'язково добре відварюють перед уживанням. Для столу обирають молоді шапки.

Запах слабкий, приємний, грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на медово-лускату шапку, відсутність кільця на ніжці, ріст щільними пучками на корінні листяних дерев та пізньолітньо-осінній сезон.