Опеньок темний чи Опеньок зсихаючий

Шапка опенька темного сягає від 4 до 10, зрідка до 15 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста чи опукло-дзвоникувата, з віком розкривається до плоскої з горбком. Поверхня вкрита помітними темними — бурими до чорнуватих — притиснутими лусочками, особливо густими в центрі. Забарвлення жовтаво-буре, медово-коричневе чи темно-руде, темніше за осінній опеньок. Темна луската шапка — характерна ознака виду.

Шапка опенька зсихаючого сягає від 3 до 8 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-дзвоникувата, з віком розкривається до плоскої, інколи з невеликим горбком. Поверхня вкрита дрібними притиснутими лусочками, особливо в центрі. Забарвлення медово-жовте, вохристо-руде чи жовтаво-буре, у центрі темніше. Медовий колір та лускатість зближують її з осіннім опеньком, проте край часто світліший.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білуваті чи кремові, з віком набувають жовтаво-бурих плям, приросли до ніжки або трохи спускаються по ній. Споровий порошок білий. Світлі пластинки, що буріють із віком, разом із кільцем на ніжці допомагають упізнати опеньок темний.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білуваті чи кремові, з віком набувають рожевувато-бурих плям, приросли до ніжки або злегка спускаються по ній. Споровий порошок білий. Світлі пластинки, що буріють із віком, разом із відсутністю кільця на ніжці допомагають упізнати цей вид.

Ніжка циліндрична, заввишки від 6 до 15 сантиметрів, доволі щільна й волокниста, нерідко з потовщеною основою. Її визначальна риса — добре розвинене щільне білувате кільце у верхній частині, нерідко з бурими лусочками по краю. Вище кільця ніжка світла, нижче — буро-руда, волокниста. Кілька ніжок часто зростаються пучком. Вольви немає.

Ніжка циліндрична, звужена донизу, заввишки від 5 до 12 сантиметрів, волокнисто-жорстка. Її визначальна риса — повна відсутність кільця, яким володіє осінній опеньок; ніжка гладенька по всій довжині. Колір її вгорі жовтуватий, донизу буро-рудий, нерідко кілька ніжок зростаються пучком біля основи. Вольви немає.

М'якоть білувата, у шапці доволі щільна, у ніжці волокнисто-жорстка. На зрізі кольору майже не змінює. Смак м'який, приємний, проте через схильність викликати шлунковий розлад сирим гриб обов'язково добре відварюють. Для столу обирають молоді шапки, а старі волокнисті ніжки зазвичай відкидають.

М'якоть біла чи кремова, у шапці доволі тонка, у ніжці волокнисто-жорстка. На зрізі кольору майже не змінює. Смак м'який, приємний, без гіркоти, проте через схильність викликати розлад травлення сирим гриб обов'язково добре відварюють перед уживанням. Для столу обирають молоді шапки.

Запах слабкий, приємний, грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на темну лускату шапку, кільце на ніжці, ріст щільними сім'ями на хвойній деревині та осінній сезон.

Запах слабкий, приємний, грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на медово-лускату шапку, відсутність кільця на ніжці, ріст щільними пучками на корінні листяних дерев та пізньолітньо-осінній сезон.