Строфарія синьо–зеленаStropharia aeruginosa
Також відомий як: Строфарія синьо-зелена
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Неїстівний
- Сезон
- Серп. — Лист.
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Оливковий
- Розмір
- Малий (до 5 см)
- Запах
- Редьковий
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Листяний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Серп. — Лист.
Активні місяці: Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Оливковий, Жовтий
- Форма шапки: Опукла
- Запах: Редьковий
Опис
Строфарія синьо-зелена (Stropharia aeruginosa) — характерний яскраво-зелено-блакитний гриб з виразним кільцем на ніжці, один з найбільш впізнаваних видів родини Strophariaceae. Латинський епітет aeruginosa (як і у Russula aeruginea) означає "мідно-зелена, ярь-зелена" — точно передає унікальний колір. Шапка 3-8 см у діаметрі, у молодого опукло-дзвонувата, з віком стає плоско-розпростертою з низьким горбком, виразно блакитно-зелена, синьо-зелена, у вологу погоду — з характерним металевим блиском, у вицвітанні — стає жовтуватою з зеленуватим відтінком.
Неїстівна — в українській і європейській традиції позначається як неїстівна або умовно-їстівна після відварювання, у деяких джерелах згадуються ризики гастроінтестинальних розладів і слабко-психоактивних ефектів (вид близькоспоріднений з психоактивними Stropharia і Psilocybe, містить незначні кількості псилоцибіну у деяких популяціях — недостатньо для виразного ефекту, але достатньо для непередбачуваної реакції у частини людей).
Сучасна рекомендація — НЕ ЇСТИ: (1) непередбачувана психоактивність у частини плодових тіл; (2) можливі гастроінтестинальні розлади; (3) у різних європейських країнах юридичний статус неоднозначний через спорідненість з контрольованими видами; (4) кулінарна цінність мала; (5) є безліч безсумнівно безпечних грибів.
Діагностичні риси Stropharia aeruginosa: Виразно синьо-зелена шапка з металевим блиском у вологу погоду Слизько-липка шкірочка у вологу погоду Кільце-плівка на ніжці (часто з пурпурово-чорними залишками спор) Темно-фіолетові пластинки у дозрілих Спор-порошок темно-фіолетово-чорний — характерний для роду М'якуш блідо-зеленувато-білий Запах слабкий грибний з ноткою редиски Росте у листяних і мішаних лісах на гнилій листі і лісовій підстилці, інколи на трухлявій деревині
Головний ризик — сплутати з Stropharia caerulea (рідкісніша, теж блакитно-зелена, без кільця або з рудиментарним) і з молодими отруйними психоактивними Psilocybe semilanceata (значно дрібнішими, з гострим горбочком). Принципова перевірка — спор-порошок темно-фіолетово-чорний у Stropharia.
В Україні Stropharia aeruginosa звичайна у листяних і мішаних лісах: Карпати, Прикарпаття, Полісся, лісостеп. Сезон серпень — листопад.
Шапка
Шапка 3-8 см у діаметрі, у молодого опукло-дзвонувата з підвернутим краєм, з віком стає плоско-розпростертою з низьким горбком. Шкірочка слизько-липка у вологу погоду, у суху — суха матова, з характерним металевим блиском. Колір виразно блакитно-зелений, синьо-зелений, у центрі — насиченіший, до краю — світліший, у дозрілих вицвітає до жовтувато-зеленого. Часто з білими лусочками-залишками плівки на краях.
Гіменофор
Пластинчастий гіменофор — пластинки приросли або злегка низхідні, часті. Колір у молодого — сірувато-білі, з віком стають фіолетово-чорнуватими через дозрілий спор-порошок. Споровий порошок темно-фіолетово-чорний — діагностичний для роду Stropharia.
Ніжка
Ніжка 3-8 см заввишки, 0,5-1 см у товщину, циліндрична, у старого з порожниною. Колір блакитно-зелений у верхній частині, у нижній — світліший білуватий. Поверхня слизько-липка, з білими ватними залишками плівки. З виразним КІЛЬЦЕМ-плівкою у верхній третині ніжки, часто з пурпурово-чорними залишками спор на кільці.
М'якоть
М'якуш тонкий, ламкий, блідо-зеленувато-білий, на зрізі — кольору не змінює. Запах слабкий грибний з ноткою редиски або сирого ґрунту, смак м'який, у деяких популяцій — гіркуватий.
Запах
Слабкий грибний з ноткою редиски або сирого ґрунту, нейтральний.
Двійники
Як не сплутати — детальні порівняння
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Лускатка золотиста
Pholiota aurivella
Опеньок літній
Kuehneromyces mutabilis
Опеньок тополевий
Cyclocybe aegerita
Опеньок хибний сіропластинчатий
Hypholoma capnoides
Опеньок цегляно-червоний
Hypholoma lateritium
Несправжній опеньок сірчано-жовтий
Hypholoma fasciculare
,_to_serve_as_an_atlas_to_the_Handbook_of_British_Fungi_(Pl._506)_(9015195129).webp)
Агроцибе польовий
Agrocybe arvalis
Агроцибе ранній
Agrocybe praecox
Часті запитання
Чи можна її їсти?
Не варто. Сучасна рекомендація — НЕ ЇСТИ через: (1) непередбачувану психоактивність у частини плодових тіл (близькоспорідненість з Psilocybe, можливі сліди псилоцибіну); (2) можливі гастроінтестинальні розлади; (3) посередню кулінарну цінність. Є багато безсумнівно безпечних грибів — нащо ризикувати з зеленим.
Чи це психоактивний гриб?
Не повноцінно — концентрації псилоцибіну (якщо є) значно нижчі, ніж у Psilocybe semilanceata. Але деякі люди повідомляли про легку психоактивну реакцію (запаморочення, легкі візуальні зміни) при значному вживанні. Це не цілеспрямований психоделік, а "випадкова" реакція, яка робить вид непередбачуваним і небезпечним.
Як її точно впізнати?
Чотири ознаки. (1) Виразно синьо-зелена шапка з металевим блиском (унікальний колір). (2) Слизько-липка шкірочка у вологу погоду. (3) Кільце на ніжці з темно-фіолетовими залишками спор. (4) Темно-фіолетово-чорний спор-порошок. Не сплутати з нічим іншим.
Де її шукати, щоб впізнавати?
У листяних і мішаних лісах на лісовій підстилці, гнилій листі, трухлявій деревині. Любить вологі затінені ділянки. Часто росте групами по 3-10 плодових тіл.
У яких регіонах України трапляється?
Звичайна по всій лісовій зоні: Карпати, Прикарпаття, Полісся, лісостеп.
Коли її можна зустріти?
Серпень — листопад, з піком у вересні-жовтні.
З якими грибами її плутають?
З Stropharia caerulea — теж блакитно-зелена, але без виразного кільця (з рудиментарним). З Psilocybe semilanceata — значно дрібніша (1-2 см), без блискучої зеленої шапки, з гострим горбочком — це справжній психоактивний гриб (заборонений). З молодими отруйними мухоморами Amanita citrina — з кільцем і вольвою, жовтуватого тону.
Строфарія синьо–зелена їстівна чи отруйна?
Строфарія синьо–зелена: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у строфарії синьо–зеленої?
Яка ніжка у строфарії синьо–зеленої?
Який запах і смак у строфарії синьо–зеленої?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine