Глива пізняPanellus serotinus
Також відомий як: панел пізній, глива вільхова
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Їстівний
- Сезон
- Жовт. — Лист.
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Оливковий
- Розмір
- Середній (5–15 см)
- Запах
- Приємний
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Листяний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Жовт. — Лист.
Активні місяці: Жовтень, Листопад.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Оливковий, Коричневий, Жовтий
- Форма шапки: Неправильна
- Запах: Приємний
Опис
Глива пізня — старший осінній родич гливи звичайної. На відміну від неї, плодоносить переважно у пізню осінь, з жовтня до листопада, інколи захоплюючи навіть перші заморозки. Шапка віялоподібна або напівкругла, оливково-зеленувата, оливково-бура з характерним жовтуватим відтінком при основі. Ніжка дуже коротка, бокова, інколи майже відсутня. Росте групами на стовбурах і колодах листяних дерев — переважно вільхи, осики, тополі, бука, верби.
Це добрий їстівний гриб, але з певними застереженнями. У молодих плодових тіл м'якуш ніжний і приємний на смак — їх беруть на смаження, тушкування, маринування. У старих гриби стають жилуватими і гіркуватими — кулінарної цінності не мають. Перед готуванням бажано видалити жорстку шкірочку шапки. Безпечний для збирання — характерне поєднання оливкової шапки, бокової ніжки і пізнього сезону на листяних деревах рідко спричиняє плутанину.
В Україні поширений у заплавних, лиственних і мішаних лісах, у старих парках і алеях. Особливо часто зустрічається у Карпатах, Прикарпатті, Поліссі, Лісостепу. Сезон: жовтень-листопад, з піком у середині-кінці жовтня.
Шапка
Шапка 5-15 см, віялоподібна, напівкругла або язикоподібна. Колір оливково-зеленуватий, оливково-коричневий, до краю — світліший, жовтуватий. Поверхня волога, гладенька, у вологу погоду — слизька. Шкірочка щільна — перед готуванням бажано зняти.
Гіменофор
Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, тонкі, низхідні на ніжку (там де вона є). Колір білуватий до кремового, з віком — жовтуватий. Споровий порошок блідо-жовтий.
Ніжка
Ніжка коротка, 1-3 см, бокова, потовщена біля основи, інколи майже відсутня. Колір жовтуватий до жовто-бурого, опушена дрібним пушком у нижній частині. Кільця немає.
М'якоть
м'якуш білий до жовтуватого, у молодих — м'який і соковитий, у старих — жилуватий. На зрізі кольору не змінює. Приємний грибний смак у молодих, у старих — гіркуватий.
Запах
Приємний грибний запах. Смак м'який у молодих, гіркуватий у старих.
›Наукові синоніми (7)
Agaricus serotinus Pers. (1793), Pleurotus serotinus (Pers.) P.Kumm. (1871), Sarcomyxa serotina (Pers.) P.Karst. (1891), Acanthocystis serotinus (Pers.) Konrad & Maubl. (1937), Hohenbuehelia serotina (Pers.) Singer (1951), Panus serotinus (Pers.) Kühner (1980), Глива пізня, панел пізній, глива вільхова
Двійники
Як не сплутати — детальні порівняння
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
.webp)
Міцена білосокова
Mycena galopus
Міцена ковпаковидна
Mycena galericulata
Міцена слизька
Mycena epipterygia
Міцена тонкоголовчаста
Mycena leptocephala
Міцена чиста
Mycena pura
Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens
Опеньок темний
Armillaria ostoyae
Опеньок товстоногий
Armillaria gallica
Матеріали по темі
._Paddenstoel_op_els_03.webp)
Часті запитання
Чи безпечно її їсти?
Так, це добрий їстівний гриб. Безпечний для збирання — поєднання оливкової шапки, бокової ніжки, пізнього сезону і росту на листяних деревах рідко спричиняє плутанину з небезпечними видами. Беріть молоді плодові тіла.
Як її правильно готувати?
Зняти жорстку шкірочку з шапки, видалити можливо гіркі пластинки у старих грибів. Можна одразу смажити (10-15 хв) або відварити 5-10 хв і далі смажити/тушкувати. Підходить для маринування. Беріть тільки молоді плодові тіла — старі жилуваті і гіркуваті.
Де її шукати?
На стовбурах і колодах листяних дерев — переважно вільха, осика, тополя, бук, верба, рідше — дуб, клен. Групами по 3-10 плодових тіл, часто черепицеподібно. У заплавних лісах, по берегах річок, у старих парках і алеях.
У яких регіонах України вона росте?
По всій лісовій і лісостеповій зоні: Карпати, Прикарпаття, Полісся, Західний/Правобережний/Лівобережний Лісостеп. У степу — у заплавних лісах і паркових насадженнях. Особливо часто — у заплавах річок з вільхою і вербою.
Коли її шукати?
Жовтень-листопад. Це справді пізній вид — плодоношення починається тоді, коли більшість грибів уже відплодоносила. Пік — середина-кінець жовтня. Може плодоносити до кінця листопада, витримує перші легкі заморозки.
Чи буває вона у вересні?
Поодинокі знахідки у другій половині вересня бувають, особливо у Карпатах і Прикарпатті при ранньому похолоданні. Але масовий сезон — жовтень-листопад. У вересні зазвичай ще активна Pleurotus ostreatus (глива звичайна), яка плодоносить раніше.
З чим її плутають?
З гливою звичайною (Pleurotus ostreatus). Відмінності: у звичайної шапка сіро-голуба або сіро-бура, у пізньої — оливково-зеленувата. У звичайної ніжка коротка, але є помітна; у пізньої — майже відсутня. Звичайна плодоносить раніше (вересень-листопад), пізня — переважно жовтень-листопад. Обидва види їстівні — помилка не небезпечна.
Чи є небезпечні двійники?
Серед грибів, які ростуть віялами на листяних стовбурах у пізню осінь з оливковою шапкою, серйозних небезпечних аналогів немає. Принципово — переконатись, що гриб росте на дереві і має пластинчастий гіменофор. Трутовики мають трубчастий гіменофор і деревистий м'якуш.
Глива пізня їстівна чи отруйна?
Глива пізня: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у гливи пізньої?
Яка ніжка у гливи пізньої?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine