Міцена білосоковаMycena galopus
Паспорт
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Сірий
- Розмір
- Дуже малий (<3 см)
Неїстівний
Найчастіше плутають із двійником: Міцена ковпаковидна (неїстівний).
Швидкі відповіді
Де шукати?
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Сірий, Коричневий, Темно-коричневий
- Форма шапки: Конічна
- Запах: Редьковий, Без запаху
Опис
Міцена білосокова (Mycena galopus) — дрібний пластинчастий гриб з характерною особливістю: при пошкодженні ніжки з неї виступає крапля білої молочної рідини, схожа на молоко. Звідси і латинська назва galopus ("молочна ніжка"), і українська "білосокова". Це — найнадійніша діагностична ознака виду серед мікроскопічних міцен лісової підстилки.
Неїстівна — не отруйна, але занадто дрібна, тонкомʼясиста і не має жодної кулінарної цінності. М'якуш слабкий, водянистий, з ледь редьковим запахом у деяких форм. Зрізати її в кошик нема сенсу — навіть десяток плодових тіл дадуть менше ложки м'якуша. Гриб цікавий радше для лісової мікології: міцен як індикатор здорової лісової підстилки.
В Україні дуже поширена — один з найчастіших мешканців опалого листя і хвої у всіх типах лісу: Карпати, Полісся, лісостеп. Сапротроф розкладача — повертає у ґрунт целюлозу і лігнін опалого листя. Сезон серпень — листопад, з піком у вересні-жовтні. Часто росте величезними групами (десятки і сотні плодових тіл) у мокрому листяному килимі.
Шапка
Шапка 1-2,5 см у діаметрі, конічна або дзвонувата, з помітним горбочком у центрі, з тонкими повздовжніми боріздками від краю до центру (характерна риса роду Mycena). Колір сіро-бурий, темно-сірий з оливковим відтінком, центр темніший. Край шапки тонкий, ламкий, у старого гриба часто розщеплюється.
Гіменофор
Пластинчастий гіменофор — пластинки білуваті до світло-сірих, помірно рідкі, з помітними поперечними жилками між собою. Прикріплення до ніжки виїмчасте з зубчиком. Споровий порошок білий.
Ніжка
Ніжка 4-8 см заввишки, 0,1-0,2 см у товщину — дуже тонка, ниткоподібна, ламка. Колір сіро-білуватий згори, темно-сірий до буруватого донизу. Поверхня гладенька. При зламуванні з ніжки виступає крапля білої молочної рідини — це і є головна діагностична ознака виду. У старих, висохлих грибах сік може не виступати, але збережеться сухий білуватий слід.
М'якоть
М'якуш дуже тонкий, водянистий, білий. Запах слабкий, у деяких форм — ледь редьковий або хлорний. Смак мʼякий, не виражений.
Запах
Слабкий, у частини популяцій з ноткою редьки або вологого підвалу. Не характерний достатньо для діагностики.
›Наукові синоніми (3)
Agaricus lactescens Schrad., Agaricus galopus Pers., Mycena galopoda (Pers.) P. Kumm. (1871)
Як не сплутати
Двійники і порівняння
Порівняти з іншим грибом| Ознака | Міцена білосокова | Міцена ковпаковидна |
|---|---|---|
| Гіменофор | Пластинчастий | Пластинчастий |
| Колір шапки | Сірий, Коричневий, Темно-коричневий | Сірий, Коричневий |
| Запах | Редьковий, Без запаху | Борошнистий, Редьковий |
| Їстівність | Неїстівний | Неїстівний |
Інші двійники
Міцена слизькаНеїстівнийпорівняння →
Міцена тонкоголовчастаНеїстівнийпорівняння →
Знахідки читачів · 0
Фото читачів не перевіряються експертом. Позначка «Підтверджено» означає згоду грибників у стрічці, а не гарантію. Сумніваєтесь — не беріть.
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Міцена чиста
Mycena pura
Глива пізня
Sarcomyxa serotina
Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens
Опеньок темний
Armillaria ostoyae
Опеньок товстоногий
Armillaria gallica
Опеньок тополевий
Cyclocybe aegerita
Геріцій гребінчастий
Hericium erinaceus
Лисичка бліда
Cantharellus pallens
Часті запитання
Чи можна її їсти?
Технічно не отруйна, але кулінарно неїстівна — занадто дрібна, м'якуш водянистий і несмачний. Збирати немає сенсу. У деяких міцен описані слабкі токсини (мускарин у дуже малих дозах), тож канон обережного грибника: міцен у кошик не беремо.
Що це за біла рідина у ніжці?
Це молочний сік (латекс) — водна емульсія з міцелярними сполуками, який деякі види мікроскопічних грибів виробляють як захист від комах-копачів. Білий, рясний у молодих свіжих грибах. Це не отрута, не вірус і не показник стиглості — звичайна біохімія роду.
Чи може вона бути небезпечною для собаки чи дитини?
Рід Mycena у літературі не описаний як серйозно отруйний, але тестова доза будь-якого невідомого гриба — потенційний ризик для дитини або тварини. Якщо побачили, що дитина чи собака з'їли міцен — спостерігайте, при підозрі на симптоми (нудота, слабкість) — звертайтеся за медичною допомогою з фото гриба.
Де її шукати?
У лісовій підстилці — серед опалого листя і хвої. Любить вологий мікроклімат: затінені низини, мшаристі ділянки, біля стовбурів. Один з найчастіших дрібних грибів усіх типів лісу: листяних, мішаних, хвойних.
У яких регіонах України трапляється?
По всій лісовій зоні і у лісосмугах лісостепу. Особливо рясно — у вологих карпатських лісах, поліських ялинниках, заплавних дібровах.
Коли її шукати?
Серпень — листопад, з піком у вересні-жовтні. Витримує перші заморозки. Часто плодоносить пізніше, ніж більшість крупних грибів.
Як відрізнити її від інших міцен?
Серед українських міцен молочний сік у ніжці — діагностична риса лише кількох видів: Mycena galopus (білий), Mycena haematopus (червоно-кровʼяний, на пнях листяних), Mycena sanguinolenta (темно-червоний, на лісовій підстилці). Якщо у вашій знахідці сік білий і вид росте у листяній підстилці — це з ймовірністю 90% галопус.
Чи варто звертати на неї увагу?
Так, як на цікавий приклад мікологічної біохімії. Молочний сік у мініатюрному грибі — захисний механізм, який зазвичай асоціюється з великими млечниками (Lactarius). Тут він у мікроскопічному масштабі. Знахідка — гарний привід зробити фото з краплею соку на зломі ніжки.
Міцена білосокова їстівна чи отруйна?
Міцена білосокова: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у міцени білосокової?
Яка ніжка у міцени білосокової?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine