Міцена білосокова чи Міцена тонкоголовчаста

Шапка 1-2,5 см у діаметрі, конічна або дзвонувата, з помітним горбочком у центрі, з тонкими повздовжніми боріздками від краю до центру (характерна риса роду Mycena). Колір сіро-бурий, темно-сірий з оливковим відтінком, центр темніший. Край шапки тонкий, ламкий, у старого гриба часто розщеплюється.

Шапка 0,5-1,5 см у діаметрі, конічна або дзвонувата з гострим горбочком, з повздовжніми боріздками. Колір сіро-бурий, попелясто-сірий, у центрі темніший. Поверхня гладенька, ледь вологувата у дощ.

Пластинчастий гіменофор — пластинки білуваті до світло-сірих, помірно рідкі, з помітними поперечними жилками між собою. Прикріплення до ніжки виїмчасте з зубчиком. Споровий порошок білий.

Пластинчастий гіменофор — пластинки сіро-білуваті, рідкі. Прикріплення виїмчасте. Споровий порошок білий.

Ніжка 4-8 см заввишки, 0,1-0,2 см у товщину — дуже тонка, ниткоподібна, ламка. Колір сіро-білуватий згори, темно-сірий до буруватого донизу. Поверхня гладенька. При зламуванні з ніжки виступає крапля білої молочної рідини — це і є головна діагностична ознака виду. У старих, висохлих грибах сік може не виступати, але збережеться сухий білуватий слід.

Ніжка 4-7 см заввишки, 0,1 см у товщину — дуже тонка, ниткоподібна, ламка. Колір сіро-білуватий згори, темніший донизу. Поверхня гладенька. Основа часто з білуватим міцелієм.

М'якуш дуже тонкий, водянистий, білий. Запах слабкий, у деяких форм — ледь редьковий або хлорний. Смак мʼякий, не виражений.

М'якуш дуже тонкий, сіро-білуватий. На зрізі кольору не змінює. Запах слабкий хлорно-вибілювальний — головна діагностична ознака.

Слабкий, у частини популяцій з ноткою редьки або вологого підвалу. Не характерний достатньо для діагностики.

Слабкий хлорно-вибілювальний, з нотою чистячого засобу або щойно нарізаного огірка. Розкривається при розтиранні м'якуша між пальцями.