Міцена слизькаMycena epipterygia
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Неїстівний
- Сезон
- Серп. — Лист.
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Жовтий
- Розмір
- Дуже малий (<3 см)
- Запах
- Хімічний
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Хвойний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Серп. — Лист.
Активні місяці: Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Жовтий, Оливковий
- Форма шапки: Конічна
- Запах: Хімічний, Без запаху
Опис
Міцена слизька (Mycena epipterygia) — дрібний пластинчастий гриб з характерною жовтуватою слизькою шапкою, через що її легко відрізнити від більшості сіро-бурих родичок-міцен. У вологу погоду її шапка і ніжка покриті помітним шаром слизу, який можна знімати плівкою, як з молодого маслюка. Звідси і латинська назва epipterygia — "з плівкою згори". Інша її прикмета — слабкий запах прогірклого жиру або риби у деяких популяцій, через що вона має репутацію "непривабливого" гриба.
Неїстівна. Окрім неприємного запаху і слизистості, у деяких джерелах згадані слабкі шлунково-кишкові розлади після випадкового вживання. Не сильно небезпечна, але і користі немає. Кулінарно нікудишня — м'якуш тонкий, слизький, водянистий. Збирати не варто.
В Україні поширена по всій лісовій зоні, з акцентом на хвойних лісах: соснові бори, ялинники, мішані ліси з хвойною домішкою. Любить мохові килими, особливо сфагнум і кукушкин льон. Сапротроф — росте на хвойному опаді, гниючому моху, дрібних гілочках. Сезон серпень — листопад, з піком у вересні-жовтні. Часто росте поодинці або групами по 3-10 плодових тіл у моху.
Шапка
Шапка 1-2,5 см у діаметрі, дзвонувата або конічна з горбочком, з часом стає опуклою. Колір жовтуватий, жовто-оливковий, лимонно-жовтий, у центрі темніший до бурувато-жовтого. Поверхня помітно слизька у вологу погоду — це головна діагностична ознака виду. Слиз можна підчепити нігтем і зняти плівкою. У суху погоду шапка просто блискуча, без вираженої слизистості. Край шапки тонкий, з повздовжніми боріздками.
Гіменофор
Пластинчастий гіменофор — пластинки білуваті до світло-жовтуватих, помірно рідкі. Прикріплення до ніжки виїмчасте. Споровий порошок білий.
Ніжка
Ніжка 4-8 см заввишки, 0,1-0,2 см у товщину — дуже тонка, ниткоподібна, ламка, слизька у вологу погоду. Колір жовтуватий згори, з віком темніший до жовто-бурого донизу. Поверхня гладенька, з помітним шаром слизу.
М'якоть
М'якуш дуже тонкий, водянистий, жовтуватий. На зрізі кольору не змінює. Запах слабкий, у частини популяцій прогірклий, з нотою старого жиру або риби. Смак мʼякий, без вираженості.
Запах
У частини популяцій — слабкий прогірклий, з нотою старого риб'ячого жиру або старого вершкового масла. Не у всіх знахідках — частина населення міцени слизької запаху не має.
›Наукові синоніми (2)
Agaricus epipterygius Scop., Flora carniolica 2: 455, no 1565 (1772), Prunulus epipterygius (Scop.) Murrill, North American Flora 9 (5): 335 (1916)
Двійники
.webp)
Як не сплутати — детальні порівняння
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Міцена тонкоголовчаста
Mycena leptocephala
Міцена чиста
Mycena pura
Глива пізня
Panellus serotinus
Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens
Опеньок темний
Armillaria ostoyae
Опеньок товстоногий
Armillaria gallica
Опеньок тополевий
Cyclocybe aegerita
Геріцій гребінчастий
Hericium erinaceus
Часті запитання
Чи можна її їсти?
Ні, не варто. Технічно не сильно отруйна, але кулінарно нікудишня — слизька, з неприємним запахом, водяниста. У деяких джерелах згадані слабкі шлункові розлади після випадкового вживання. Збирати немає сенсу.
Чому в неї такий неприємний запах?
У частині популяцій міцена слизька виробляє жирні кислоти і альдегіди, які пахнуть прогірклим жиром. Це частина її біохімії, не показник зіпсованості. Запах — додаткова діагностична ознака виду, разом зі слизькою шапкою.
Чи має небезпечних двійників?
Серйозних серед міцен — немає. Усі мікроскопічні жовтуваті гриби хвойного килима зазвичай неїстівні або кулінарно нецікаві. Принципова небезпека — переплутати дуже молоду її з молодою галериною облямованою (Galerina marginata), яка смертельно отруйна. У галерини шапка темніша, бура, ніжка з кільцем, споровий порошок бурий. Принципова відмінність: міцена слизька — жовтувата зі слизистою шкірочкою, галерина — бура з матовою шкірочкою і кільцем.
Де її шукати?
У хвойних і мішаних лісах, переважно соснових борах і ялинниках. Любить вологий моховий килим — сфагнум, кукушкин льон. Сапротроф, росте на хвойному опаді і гниючому мху.
У яких регіонах України трапляється?
По всій лісовій зоні: Карпати, Прикарпаття, Полісся (особливо рясно у соснових борах), частково лісостеп у соснових насадженнях. У степу — у штучних борах.
Коли її шукати?
Серпень — листопад, з піком у вересні-жовтні. Витримує перші заморозки. Найкраще видно у вологу погоду — слизька шапка тоді яскраво блищить серед моху.
Як відрізнити її від інших дрібних жовтуватих грибів?
Найнадійніша ознака — слизистість шапки і ніжки. Серед міцен у нашій флорі лише M. epipterygia має такий виражений слиз. Якщо знайшли мініатюрний жовтуватий гриб у моху і пальці прилипають до ніжки — це з ймовірністю 90% наша міцена. Друга підказка — характерний прогірклий запах у частини популяцій.
Чи варто за нею звертати увагу?
Як за "приголомшливу знахідку" — ні. Як за діагностичну вправу — так. Розрізнення міцен між собою (галопус, ковпаковидна, слизька, гематопус) — гарний тренінг уважності для початківця, який поки не наважується на серйозні кулінарні види.
Міцена слизька їстівна чи отруйна?
Міцена слизька: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у міцени слизької?
Яка ніжка у міцени слизької?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine