Види моховиків, повний путівник

Коли грибник каже «назбирав моховиків», він рідко уточнює, яких саме. А між тим «моховик» це не один гриб, а ціла родина схожих видів. У наших лісах їх кілька, і всі вони споріднені, їстівні та люблять мохові місця.

Розберемо цю родину по поличках: які види моховиків трапляються в Україні, чим вони відрізняються один від одного і як навчитися їх розрізняти. Для кошика це не критично, та для розуміння лісу дуже корисно.

Що об'єднує всі моховики

Усі моховики належать до трубчастих грибів родів Xerocomus, Xerocomellus та близьких до них, родичів білого гриба. У них є кілька спільних рис.

• суха, оксамитова на дотик шапка;
• жовтий або зеленкувато-жовтий трубчастий шар із великими кутастими порами;
• тонша рівна ніжка без сіточки;
• м'якоть, що в більшості видів синіє на зрізі.

Саме оксамитова шапка, жовті пори й посиніння об'єднують усю родину. А різняться види кольором шапки, поведінкою м'якоті й місцем росту.

Моховик зелений

Моховик зелений (Xerocomus subtomentosus) це найвідоміший і найпоширеніший вид. Саме його найчастіше уявляють під словом «моховик».

Шапка в нього оливково-зелена, жовто-бура або сірувато-бура, суха й оксамитова. Пори великі, золотисто-жовті. М'якоть слабко синіє або майже не синіє. Росте по мішаних і хвойних лісах на мохових ділянках.

Це добрий їстівний гриб, який беруть найчастіше. Через жовто-буру шапку його іноді звуть і «жовтим моховиком».

Моховик тріщинуватий

Моховик тріщинуватий (Xerocomellus chrysenteron) легко впізнати за шапкою, що з віком укривається тріщинками, наче потрісканий ґрунт.

У глибині цих тріщин часто прозирає рожевувата м'якоть. Шапка бура чи сіро-бура, м'якоть на зрізі помітно синіє. Через потрісканий вигляд його часто звуть «строкатим моховиком».

Він теж їстівний, хоч м'якоть у нього м'якша й водянистіша, тож гриб швидко старіє. Брати його варто молодим.

Моховик різнобарвний

Моховик різнобарвний (Boletus rubellus), або червоний моховик, вирізняється яскравою червонуватою чи карміновою шапкою.

Це найкольоровіший з-поміж наших моховиків. Ніжка в нього теж нерідко з червоним відтінком, а м'якоть на зрізі синіє. Любить світлі листяні ліси, узлісся й галявини, часто під дубом.

Через яскраву шапку його часто шукають за запитом «моховик червоний». Гриб їстівний, але дрібний і тендітний.

Моховик каштановий та інші родичі

Окрім трьох головних, у наших лісах трапляються й інші моховики та близькі до них гриби.

• моховик каштановий із бурувато-каштановою шапкою, схожий на зелений;
• моховик пороспоровий із сіро-бурою тріснутою шапкою;
• моховик припудрений, що дуже сильно й швидко синіє на зрізі;
• польський гриб, якого деякі грибники теж відносять до моховиків, цінніший і м'ясистіший за решту.

Усі справжні моховики їстівні. Стерегтися варто лише пекучого перцевого гриба, що схожий на дрібний моховик, але вирізняється червонуватими порами й гострим перцевим смаком.

Коли саме виходити по моховики, підкаже погода. Стежте за умовами через наш грибний радар: він показує, коли волога й тепло складаються вдало для появи грибів.

Джерела

• «Визначник грибів України» (Київ, видавництво «Наукова думка»).
• Xerocomus subtomentosus у базі GBIF, глобальна база даних про біорізноманіття.
• Xerocomus у базі MycoBank, міжнародна номенклатурна база грибів.
• Xerocomus subtomentosus у Вікіпедії.