Шипчастий

Анатомія та еволюція шипів

Шипчастий, або гідноїдний (hydnoid), гіменофор характеризується наявністю вертикальних, конусоподібних або циліндричних виростів (шипів чи "голок"), які густо вкривають нижню поверхню шапинки або все плодове тіло і звисають вістрями донизу. М.Я. Зерова у «Визначнику грибів України» пояснює, що гіменій покриває всю зовнішню поверхню кожного шипа. Така структура є ефективною альтернативою пластинкам і трубочкам для збільшення площі спороношення.

Девід Аррора у «Mushrooms Demystified» зазначає, що шипчасті гриби (традиційно відомі як "їжовики" або "зубчасті гриби") не є єдиною таксономічною групою. Еволюція паралельно створила цей тип гіменофора у зовсім різних порядків. Головними макроскопічними представниками є роди Їжовик (Hydnum), Геріцій (Hericium) та Саркодон (Sarcodon).

Рогер Філліпс у довіднику «Mushrooms» фокусує увагу на крихкості цієї структури. У більшості шипчастих грибів голки дуже легко відламуються при дотику пальцем, залишаючи на шапинці гладкі прогалини. Наприклад, у популярного їжовика жовтого (Hydnum repandum) шипи світлі і ламкі, а у вражаючого "левової гриви" (Hericium erinaceus), що росте на деревах, вони довгі, спадаючі, білі і нагадують каскад крижаних бурульок.

Для грибника знахідка гриба з вираженим шипчастим гіменофором є чудовою новиною. Серед макроміцетів із довгими, вільно звисаючими м'якими голками немає жодного отруйного виду. Всі вони вважаються безпечними, а багато з них — високо цінуються кулінарами (їжовики) або навіть мають доведений медичний потенціал (геріції).