Гіменофор
_(33540493432)-4.webp)
Коли ви знаходите невідомий гриб, перша дія після огляду основи ніжки — це заглянути під шапинку. Поверхня, яку ви там побачите, називається гіменофором. Це базова анатомічна характеристика, з якої починається робота з будь-яким визначником.

Гладкий
37 грибів у базі

Зубчастий

Камерний
19 грибів у базі

Пластинчастий
192 гриби у базі

Складчастий
5 грибів у базі
.webp)
Трубчастий
65 грибів у базі

Шипчастий
6 грибів у базі
Що таке гіменофор і навіщо він потрібен
Гіменофор — це частина плодового тіла гриба, яка несе на собі гіменій (мікроскопічний шар клітин, що виробляють спори). М.Я. Зерова у «Визначнику грибів України» пояснює, що еволюційна задача гіменофора — максимально збільшити площу поверхні для утворення мільйонів спор, необхідних для розмноження. Замість плоскої поверхні гриби розвинули складні об'ємні структури — трубочки, пластинки, шипи або складки, що дозволяють розмістити гігантську кількість спор на мінімальній площі під шапинкою.
Девід Аррора у «Mushrooms Demystified» наголошує: макроскопічна форма гіменофора є першим "фільтром" при класифікації макроміцетів. Більшість польових довідників побудовані саме за цим принципом: спочатку ви визначаєте тип гіменофора, а вже потім аналізуєте колір, запах чи наявність вольви.
Основні морфологічні типи гіменофора
Рогер Філліпс у довіднику «Mushrooms» та сучасна таксономія виділяють кілька фундаментальних типів гіменофора, які лягли в основу поділу грибів на великі групи:
1. Пластинчастий (Lamellate): Гіменофор у вигляді радіальних пластинок, що розходяться від ніжки до краю шапинки. Це найбільша група грибів (Agaricales), до якої входять сироїжки, печериці, мухомори, опеньки та більшість отруйних видів.
2. Трубчастий або пористий (Poroid/Tubular): Гіменофор складається з масиву вертикальних трубочок, які знизу виглядають як губка з дрібними порами. Характерний для Болетових (Boletales) — білих грибів, маслюків, підберезовиків, а також для багатьох трутовиків.
3. Шипчастий або зубчастий (Hydnoid): Спороносний шар має вигляд м'яких або жорстких голок, шипиків чи зубчиків, що звисають донизу (наприклад, у їжовика жовтого — Hydnum repandum).
4. Складчастий (Plicate/Ridged): Поверхня вкрита зморшками, жилками або тупими складками, що нагадують пластинки, але не є справжніми відокремленими лезами (типово для лисичок — Cantharellus).
5. Гладкий (Smooth): Найпростіша форма, де гіменій покриває рівну або злегка хвилясту поверхню (наприклад, у рогатиків або кратерелусів).
6. Камерний (Gleba): Спороносний шар знаходиться всередині закритого плодового тіла (наприклад, у дощовиків, трюфелів або веселок), де спори дозрівають у внутрішніх камерах.
Для грибника визначення типу гіменофора — це питання не лише цікавості, але й безпеки. Наприклад, серед трубчастих грибів у наших широтах немає видів, здатних викликати швидку смертельну інтоксикацію, тоді як серед пластинчастих їх десятки.
Питання та відповіді
Чим гіменій відрізняється від гіменофора?
Чому пластинчастих грибів більше, ніж інших?
Чи бувають гриби, у яких гіменофор знаходиться зверху шапинки?
Чи змінюється колір гіменофора з віком?
Джерела
- 1.Зерова М.Я. та ін.. Визначник грибів України. 1979
- 2.Roger Phillips. Mushrooms (Roger Phillips)
- 3.David Arora. Mushrooms Demystified
- 4.Index Fungorum