Гіменофор

Гладкий

Коли ви шукаєте гриби, найважливіша звичка — уважно вивчати спороносну поверхню. Наявність гладкого гіменофора — це чітка морфологічна ознака, яка одразу відсікає величезні групи пластинчастих і трубчастих макроміцетів, значно звужуючи коло пошуку в довіднику.

24 видів у базі.

Анатомія та поширення гладкого гіменофора

Гладкий гіменофор — це найпростіший тип спороносної структури, при якому гіменій (шар клітин, що виробляє спори) розташований на рівній або злегка хвилястій поверхні плодового тіла, не утворюючи складних архітектурних форм на кшталт пластинок, шипів чи трубочок. Девід Аррора у «Mushrooms Demystified» зазначає, що така структура є примітивною з еволюційної точки зору, оскільки вона не максимізує площу спороношення так ефективно, як це роблять пластинки.

Відсутність вираженого рельєфу є типовою для кількох великих екологічних та морфологічних груп грибів. М.Я. Зерова у «Визначнику грибів України» описує гладкий гіменофор як характерну ознаку Рогатикових (Clavariaceae) — грибів, що нагадують корали або булави, де спори утворюються безпосередньо на поверхні вертикальних гілочок. Також ця ознака є ключовою для багатьох дереворуйнівних грибів, зокрема з родини Кортіцієвих (Corticiaceae), які виглядають як тонкі плівки або кірки на деревині.

Рогер Філліпс у своєму довіднику «Mushrooms» звертає особливу увагу на те, що "гладкий" гіменофор часто буває відносним поняттям. Наприклад, у знаменитого їстівного кратерелуса рожковидного (Craterellus cornucopioides), відомого також як "чорна лисичка" або "ріг достатку", зовнішня спороносна поверхня спочатку абсолютно гладка, але з віком або при висиханні може ставати злегка зморшкуватою. Проте справжні пластинки чи складки, як у справжніх лисичок (Cantharellus), там ніколи не формуються.

Для грибника визначення гладкого гіменофора зазвичай не становить труднощів, оскільки поверхня візуально і на дотик позбавлена структурних елементів. Більшість грибів із таким гіменофором мають жорстку, шкірясту або дерев'янисту консистенцію і є неїстівними, хоча серед них немає смертельно отруйних видів, порівнянних за токсичністю з блідою поганкою.

Питання та відповіді

У яких грибів зустрічається гладкий гіменофор?

Він характерний для коралоподібних грибів (рогатиків), булавоподібних видів (наприклад, Clavariadelphus), розпростертих трутовиків і кіркових грибів (Stereum), а також для деяких лійкоподібних видів, таких як кратерелус (Craterellus).

Чи можна сплутати гладкий гіменофор зі складчастим?

Так, особливо у старих плодових тіл. Наприклад, у лисички звичайної (Cantharellus cibarius) гіменофор складчастий (складається з тупих жилок), але у молодому віці ці жилки можуть бути настільки слабко виражені, що поверхня здається майже гладкою. Точне визначення вимагає огляду кількох екземплярів різного віку.

Чи є серед грибів із гладким гіменофором смертельно отруйні?

Серед макроміцетів із типовим гладким гіменофором, які грибники можуть випадково зібрати для їжі, немає смертельно отруйних видів, які містять аматоксини. Більшість з них просто занадто жорсткі, дерев'янисті або не мають кулінарної цінності.

Де саме знаходиться гладкий гіменофор у грибів без шапинки?

У коралоподібних і булавоподібних грибів спороносний шар покриває практично всю зовнішню поверхню вертикальних гілочок або "булав". У кіркових грибів (що ростуть на гілках) він утворює зовнішній, часто яскраво забарвлений бік плівки.

Джерела

1.Зерова М.Я. та ін.. Визначник грибів України. 1979
2.Roger Phillips. Mushrooms (Roger Phillips)
3.David Arora. Mushrooms Demystified
4.Index Fungorum