Калосцифа блискучаCaloscypha fulgens
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Неїстівний
- Сезон
- Квіт. — Черв.
- Гіменофор
- Гладкий
- Колір шапки
- Оранжевий
- Розмір
- Дуже малий (<3 см)
- Запах
- Без запаху
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Хвойний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Квіт. — Черв.
Активні місяці: Квітень, Травень, Червень.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Оранжевий, Жовтий
- Форма шапки: Угнута
- Запах: Без запаху
Опис
Калосцифа блискуча — одна з найяскравіших та найпомітніших весняних знахідок у наших хвойних лісах. Чашоподібний гриб 1-3 см у діаметрі, нагадує мініатюрну піалу або келих, з гладенькою внутрішньою поверхнею яскраво-помаранчевого або жовтогарячого кольору і трохи світлішою — ззовні. Виглядає так, ніби хтось розсипав у моху золоті монети. Належить до групи сумчастих грибів (аскоміцети), а отже, плодові тіла мають принципово іншу анатомію за пластинчастих чи трубчастих — спори дозрівають у мікроскопічних сумках (асках) на внутрішній поверхні чаші.
Це неїстівний гриб — не токсичний, але непридатний для кулінарії. Плодові тіла надто тонкі та крихкі, без помітного смаку та аромату; м'якуш воскоподібний, ламкий. У народних традиціях не вживається. Натомість мікологічна цінність висока — гриб є індикатором збереженості хвойних лісів і чистоти ґрунту, його яскравий колір робить його однією з найпопулярніших весняних знахідок для фотографів і натуралістів.
В Україні поширений у хвойних і мішаних лісах, переважно з ялиною, ялицею і сосною. Сапротроф з елементами слабого паразитизму на коріннях молодих хвойних. Сезон — квітень-червень, з піком у середині травня. Часто росте групами по 5-30 плодових тіл серед моху, на ущільненому хвойному підстилі, на гнилих гілках. Найвищі шанси знайти — у Карпатських ялицевих лісах і поліських ялинових масивах.
Шапка
Плодове тіло — чашоподібне або келихоподібне 1-3 см у діаметрі, 0,5-1,5 см заввишки, без чіткого розділення на шапку і ніжку. Внутрішня поверхня (гіменій) — гладенька, шовковисто-блискуча, яскраво помаранчева до жовтогарячої. Зовнішня поверхня — світліша, кремово-помаранчева, з тонким білуватим пушком. Край чаші тонкий, у молодого гриба підгорнутий донизу, у зрілого — вирівнюється або злегка хвилястий.
Гіменофор
Гладенький гіменій покриває внутрішню поверхню чаші. У мікроскопічних сумках (асках) дозрівають спори. Споровий порошок безбарвний до блідо-жовтого. Спори викидаються при найменшому тиску повітря або зміні вологи — характерна для всіх Pezizales особливість.
Ніжка
Ніжка майже відсутня — плодове тіло сидяче або має короткий звужений стрижень 2-5 мм заввишки, ледь занурений у ґрунт.
М'якоть
М'якуш тонкий (1-2 мм), восковий, ламкий, помаранчево-жовтуватого кольору. На зрізі кольору не змінює. Аромат і смак не виражені.
Запах
Слабкий нейтральний, не виражений. Не пробують — гриб неїстівний.
›Наукові синоніми (6)
Peziza fulgens Pers. (1822), Otidella fulgens (Pers.) Sacc. (1889), Barlaea fulgens (Pers.) Rehm (1908), Lamprospora fulgens (Pers.) Snyder (1936), Geniculodendron pyriforme G.A.Salt (1974), Pseudoplectania fulgens (Pers.) Fuckel
Двійники
Як не сплутати — детальні порівняння
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens
Опеньок темний
Armillaria ostoyae
Опеньок товстоногий
Armillaria gallica
Опеньок тополевий
Cyclocybe aegerita
Геріцій гребінчастий
Hericium erinaceus
Лисичка бліда
Cantharellus pallens
Лисичка горбата
Cantharellula umbonata
Лисичка сіра
Cantharellus cinereus
Часті запитання
Чи можна його їсти?
У їжу не береться — не отруйний, але і не їстівний: занадто тонкий, крихкий, без смаку. Кулінарної традиції вживання немає. Якщо випадково розкришився у кошику з іншими грибами — викинути не треба, але і брати спеціально для готування немає сенсу.
Чи можна торкатися або давати дітям подивитись?
Так, абсолютно безпечно — це не токсичний гриб. Можна показати дитині як приклад "сумчастих грибів", сфотографувати, навіть взяти один екземпляр для домашнього спостереження. Не їсти і не пробувати на смак — ні цей, ні будь-який інший невідомий гриб.
Де його шукати?
У хвойних і мішаних лісах — переважно з ялиною, ялицею, сосною. Любить вологі мохові ділянки, ущільнений хвойний підстил, гнилі гілки і стовбури. Найкращі знахідки — на узліссях ялицевих гаїв, на схилах з північною експозицією, у затінених низинах. У листяних лісах і молодих посадках не росте.
У яких регіонах України трапляється?
Карпати (особливо у Закарпатті, Івано-Франківщині), Прикарпаття, північне Полісся з ялиновими і смерековими насадженнями. У степу і південному лісостепу — не зустрічається. Це гриб горбистих і поліських хвойних лісів.
Коли його шукати?
Квітень — червень, з піком у середині травня. Один з перших весняних грибів — з'являється разом зі строчками і ранніми зморшками, коли ще тільки сходить трава. У липні-вересні вже не плодоносить.
З чим його плутають?
З іншими помаранчевими чашоподібними сумчастими грибами: Алейрія помаранчева (Aleuria aurantia) — теж яскраво-помаранчева чаша, але росте на ущільнених ґрунтах у листяних лісах і на лісових дорогах, не на хвойному підстилі; теж неїстівна. Сарксоміхена помаранчева (Sarcoscypha austriaca) — яскраво-червоніша і має чітку ніжку. Усі ці дрібні чашоподібні гриби — неїстівні або їстівні без кулінарної цінності.
Чи це не молодий мухомор?
Ні. Мухомори — пластинчасті гриби з шапкою і ніжкою, ніколи не виглядають як гладенька чаша. Калосцифа блискуча — це сумчастий гриб (аскоміцет), зовсім інша еволюційна гілка. Сплутати неможливо: у молодого мухомора яйцеподібна форма з білими лусочками і прихована за вольвою, у калосцифи — відкрита чашка без жодних лусочок.
Як точно її впізнати?
Три ознаки разом: чашоподібна форма (як піалочка), яскраво-помаранчевий блискучий внутрішній бік, ріст у моху під ялиною/ялицею навесні. Якщо всі три збіглись — це Caloscypha fulgens. Розмір маленький (1-3 см) — без лупи деталі не побачити.
Калосцифа блискуча їстівна чи отруйна?
Який гіменофор у калосцифи блискучої?
Яка шапка у калосцифи блискучої?
Яка ніжка у калосцифи блискучої?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine