MycoNote
Аурикулярія вухоподібна (юдине вухо) (Auricularia auricula-judae)
Фото: No machine-readable author provided. Svdmolen assumed (based on copyright claims). · CC BY 4.0 · джерело
Їстівний

Аурикулярія вухоподібнаAuricularia auricula-judae

Також відомий як: Аурикулярія вухоподібна, іудине вухо, Юдине вухо

Перевірено експертом

Паспорт

Їстівність
Їстівний
Сезон
Січ. — Груд.
Гіменофор
Гладкий
Колір шапки
Коричневий
Розмір
Малий (до 5 см)
Запах
Без запаху
Перевірено
Так ✓
Порівняти з іншим грибом

Швидкі відповіді

Де шукати?

Листяний ліс, Мішаний ліс

Коли з'являється?

Січ. — Груд.

Активні місяці: Січень, Березень, Квітень, Травень, Червень, Липень, Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад, Грудень.

Як впізнати? Три ознаки

  • Колір шапки: Коричневий, Темно-коричневий, Фіолетовий
  • Форма шапки: Неправильна
  • Запах: Без запаху

Сезон плодоношення

Січень, Березень, Квітень, Травень, Червень, Липень, Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад, Грудень

Опис

Аурикулярія вухоподібна, або «юдине вухо» (Auricularia auricula-judae), — один із найдивніших грибів української флори. Желеподібне коричневе плодове тіло справді нагадує людське вухо: складки, западини, тонкі «жилки» на поверхні. У старій народній назві відображено сюжет з Євангелія — за легендою, Юда повісився на бузині, і відтоді на бузині ростуть ці «вуха». І справді: бузина чорна — найулюбленіше дерево цього гриба в Україні.

В Україні аурикулярія росте по всій території — на ослаблених і мертвих гілках бузини, рідше на бузку, в'язі, дубі і вільсі. На відміну від багатьох грибів, вона активна не тільки в теплу пору, а й узимку, у відлиги: засохлі плодові тіла поглинають воду і знову стають еластичними. У результаті знайти юдине вухо можна з березня до листопада, а в м'які зими — навіть у грудні-січні.

Їстівність — повна, і не просто формально. У Китаї і Японії аурикулярія культивується вже понад 1400 років і входить у класичні страви: у супи, салати, гаряче з овочами. У Західній Європі дикий збір помітно зростає останніми роками. М'якуш желатиновий, без вираженого смаку, але добре вбирає аромати приправ — тому в азійській кухні його використовують як «носія» для соєвого соусу, кунжуту, імбиру. У сирому вигляді не їсти — обов'язково варити або тушкувати щонайменше 5–10 хвилин.

Шапка

Плодове тіло вухоподібне, чашоподібне або хвилясте, 2–10 см у поперечнику, прикріплене боком до субстрату. Внутрішня (нижня) поверхня — гладенька, темно-сірувато-фіолетова до коричневої. Зовнішня (верхня) — світліша, з дрібним повстистим опушенням. Молоде тіло желатинове і пружне, при висиханні стає твердим і темним, при намоканні відновлює форму і еластичність.

Гіменофор

Гіменіальний шар розташований на нижній (увігнутій) поверхні плодового тіла, гладенький або з ледь помітними хвилястими складками. Споровий порошок білий.

Ніжка

Ніжки немає або вона дуже коротка, бічна, у вигляді невеликого виступу при основі чаші. Тіло прикріплене безпосередньо до кори дерева або деревини.

М'якоть

М'якуш желатиновий, прозоро-коричневий, дуже еластичний у вологому стані — гнеться, не ламається. При висиханні зменшується у 5–10 разів за об'ємом і стає твердим, як шкіра. У холодильнику свіжий зберігається 2–3 дні.

Запах

Запах слабкий, нейтральний, без виразних нот. Смак прісний — гриб бере на себе аромат приправ і соусів.

Двійники

Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.

Часті запитання

Чи безпечно їсти юдине вухо?

Так, безпечно, якщо обов'язково готувати термічно — варити, тушкувати або смажити мінімум 5–10 хвилин. У сирому вигляді не вживати. Багаторічна культивація і споживання в Азії підтверджують безпеку при правильному приготуванні.

Чи є небезпечні двійники?

Серйозних небезпечних двійників немає. Можна сплутати з близькою A. mesenterica (аурикулярія звивиста), яка має кільця і зеленувате опушення на верхній поверхні від водоростей. Обидві умовно-їстівні. Інших схожих желатинових грибів такого кольору і форми в Україні немає.

Де шукати в Україні?

На мертвих або ослаблених гілках бузини чорної (Sambucus nigra) — найчастіше. Також на бузку, в'язі, дубі, вільсі. Любить вологі тіньові ділянки — узлісся, лісові балки, береги річок. По всій Україні.

Коли з'являється?

Майже цілий рік, з березня до листопада, а в м'які зими — й узимку. Гриб переносить морози: засихає, а в відлигу знову набирає вологу і стає їстівним. Найрясніше — навесні і восени після затяжних дощів.

Як готувати юдине вухо?

Свіже або відновлене із сушеного нарізати тонкими смужками. Тушкувати з овочами, додавати у супи (китайські, японські), смажити з імбиром і соєвим соусом. Перед готуванням замочити сушений на 30–60 хв у теплій воді. Перевищує в об'ємі у 5–10 разів.

Чи росте на живих деревах?

Переважно на ослаблених і відмерлих гілках, рідше на старих живих деревах. Це сапротроф-факультативний паразит — ослаблене дерево уражує, але здорове залишає в спокої.

Чи має медичну цінність?

У традиційній китайській медицині використовується тисячоліттями як тонізуючий і кровоочисний засіб. Сучасні дослідження підтверджують антитромбіновий ефект (розріджує кров) і здатність знижувати рівень холестерину. Однак це не медичний препарат — їжте як кулінарний інгредієнт, а не «ліки».

Чи можна її культивувати вдома?

Так, гриб широко культивується на дубових і бузинових колодах, а також на стерилізованому субстраті з тирси. Сезон плодоношення колоди — 4–6 років. У Китаї це другий за обсягом культивований гриб після гливи.

Аурикулярія вухоподібна їстівна чи отруйна?
Аурикулярія вухоподібна — їстівна. Перед вживанням обов'язково перевіряйте актуальну інформацію у достовірних джерелах та консультуйтесь з фахівцями.
Який гіменофор в аурикулярії вухоподібної?
Гіменофор в аурикулярії вухоподібної — гладкий.
Яка шапка в аурикулярії вухоподібної?
Плодове тіло вухоподібне, чашоподібне або хвилясте, 2–10 см у поперечнику, прикріплене боком до субстрату. Внутрішня (нижня) поверхня — гладенька, темно-сірувато-фіолетова до коричневої.
Яка ніжка в аурикулярії вухоподібної?
Ніжки немає або вона дуже коротка, бічна, у вигляді невеликого виступу при основі чаші. Тіло прикріплене безпосередньо до кори дерева або деревини.

Джерела

  • [1]Вікіпедія (українська)
  • [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
  • [3]MycoBank Database
  • [4]Index Fungorum
  • [5]GBIF
  • [6]iNaturalist Ukraine