Підтримати MycoNote →

MycoNote

Як відрізнити вольваріеллу гарну від мухомора білого смердючого

Мухомор білий смердючий смертельно отруйний

Вольваріелла гарна і Мухомор білий смердючий зовні схожі, тому їх легко сплутати — але вольваріелла гарна умовно їстівна, а мухомор білий смердючий смертельно отруйний. Головна зовнішня відмінність — кільце (покривало): у вольваріелли гарної — кільця немає, у мухомора білого смердючого — кільце є. Гриби також різняться за такими ознаками: ніжка, запах. За найменшого сумніву гриб краще не брати.

Не впевнені? Визначити за фото

Ознаки поруч

Вольваріелла гарнаМухомор білий смердючий
Порівняння характеристик: Вольваріелла гарна та Мухомор білий смердючий
Клас їстівностіВольваріелла гарна: Умовно їстівнийМухомор білий смердючий: Смертельно отруйний
ПризначенняВольваріелла гарна: Свіже приготуванняМухомор білий смердючий: Не вживають
Колір шапкиВольваріелла гарна: Білий, Сірий, КоричневийМухомор білий смердючий: Білий, Кремовий
Форма шапкиВольваріелла гарна: ОпуклаМухомор білий смердючий: Опукла, Горбиста
Поверхня шапкиВольваріелла гарна: Гладка, СлизькаМухомор білий смердючий: Гладка
СмакВольваріелла гарна: М'якийМухомор білий смердючий: Невідомий
ЗапахВольваріелла гарна: Без запаху, РедьковийМухомор білий смердючий: Хімічний, Неприємний
НіжкаВольваріелла гарна: ЦентральнаМухомор білий смердючий: Бульбоподібна
Кільце (покривало)Вольваріелла гарна: Кільця немаєМухомор білий смердючий: Кільце є
Тип живленняВольваріелла гарна: СапротрофМухомор білий смердючий: Мікоризоутворювач
Дерева-партнериВольваріелла гарна: —Мухомор білий смердючий: Ялина, Сосна, Береза
Як ростеВольваріелла гарна: Поодинці, ГрупоюМухомор білий смердючий: Поодинці

Однакові в обох: сезон, розмір, зміна м'якоті, гіменофор, вольва, субстрат.

Коли і де трапляються разом

Спільні місця: мішаний ліс.

Вольваріелла гарна

Мухомор білий смердючий

Як виглядають

Шапка, Гіменофор, Ніжка, М'якоть, Запах

Шапка

Вольваріелла гарна

Шапка 5-15 см, спочатку дзвоникоподібна, потім розпростерто-конічна або плоска з невеликим горбком. Колір білуватий, у центрі сірувато-бурий, з шовковистим блиском. Поверхня гладка, у вологу погоду злегка слизька, у суху — суха і шовковиста.

Мухомор білий смердючий

Шапка 5-12 см у діаметрі, у молодого гриба яйцеподібна, потім дзвоникувата чи конусоподібна, часто трохи скошена набік, у старого розпростерта з горбком. Колір повністю білий, кремово-білий, у центрі ледь жовтуватий у старого гриба. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь липка. Без лусочок, без бородавок, без покривала на дорослій шапці (на відміну від мухомора червоного або цезаревого).

Гіменофор

Вольваріелла гарна

Пластинчастий гіменофор. Пластинки 8-12 мм завширшки, вільні, не прирослі до ніжки. Спочатку білі, з віком стають рожевими або рожево-коричневими від спорового порошку. Споровий порошок рожевий — ключова ознака роду.

Мухомор білий смердючий

Пластинчастий гіменофор — пластинки білі, вільні (не приросли до ніжки), помірно часті. Споровий порошок білий. Як і в інших мухоморів секції Phalloideae, до якої належить і цей вид, пластинки лишаються білими чи кремовими й вільними навіть у дорослого гриба — на відміну від печериць.

Ніжка

Вольваріелла гарна

Ніжка 5-20 см заввишки, 1-2,5 см у товщину, циліндрична, до основи злегка потовщена. Колір білий або блідо-сірий, поверхня гладка або з ледь помітною шовковистістю. Кільця немає. При основі — характерна мішкоподібна вольва білого або сіруватого кольору, що оточує ніжку як стакан.

Мухомор білий смердючий

Ніжка 8-15 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, довга, тонка, у основі з мішечковидною вольвою (залишком загального покривала, схожий на яєчну шкаралупу). Колір повністю білий. У верхній частині — біле плівчасте кільце, у молодого — щільне, у старого може зникнути. Поверхня ніжки часто з тонкими білими пластівчастими лусочками-волокнами.

М'якоть

Вольваріелла гарна

м'якоть біла, тонка, водяниста, на повітрі кольору не змінює. Текстура м'яка, не пружна. Не підходить для тривалого зберігання — швидко розкладається.

Мухомор білий смердючий

М'якуш щільний, повністю білий. На зрізі кольору не змінює, як і в багатьох їстівних грибів, тож це нічого не доводить. Запах у зовсім молодого гриба нагадує редьку, потім стає неприємним, нудотно-солодкуватим, інколи з ноткою хлору — звідси і епітет "смердючий". У молодого гриба запах ще слабкий, тож на нього не варто покладатись як на єдину ознаку.

Запах

Вольваріелла гарна

Слабкий грибний запах, невиразний. Деякі автори описують слабкий редисочний відтінок. Смак прісний, без виражених нот.

Мухомор білий смердючий

Слабкий, неприємний, нудотно-солодкуватий, інколи з ноткою хлору, особливо у старого гриба і при пошкодженні м'якуша. Не діагностичний для безпеки: запах розкривається лише через певний час, а кошикування і смертельне отруєння можуть відбутись з молодим грибом без виразного запаху.

Схожі порівняння

Джерела · 11

  • [1]Вікіпедія (українська)
  • [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
  • [3]MycoBank Database
  • [4]Index Fungorum
  • [5]GBIF
  • [6]iNaturalist Ukraine
  • [7]First Nature: Volvopluteus gloiocephalus, Stubble Rosegill
  • [8]Wikipedia (en): Volvopluteus gloiocephalus
  • [9]MushroomExpert: Volvopluteus gloiocephalus
  • [10]California Fungi (MykoWeb): Volvopluteus gloiocephalus
  • [11]Svampguiden: Stubble Rosegill (Volvopluteus gloiocephalus)