Підтримати MycoNote →

MycoNote

Підосичник чи Гірчак

Усе про підосичник
Усе про гірчак

Підосичник і Гірчак — схожі види: підосичник їстівний, а гірчак неїстівний. Головна зовнішня відмінність — зміна м'якоті: у підосичника — чорніє, у гірчака — не змінюється. Гриби також різняться за такими ознаками: ніжка, колір шапки, запах.

Не впевнені? Визначити за фото

Ознаки поруч

ПідосичникГірчак
Порівняння характеристик: Підосичник та Гірчак
Клас їстівностіПідосичник: ЇстівнийГірчак: Неїстівний
ПризначенняПідосичник: Кулінарний, Сушення, ЗаморожуванняГірчак: Не вживають
Колір шапкиПідосичник: Оранжевий, Рудий, ЧервонийГірчак: Коричневий
Поверхня шапкиПідосичник: Суха, БархатистаГірчак: Бархатиста
СмакПідосичник: М'якийГірчак: Гіркий
ЗапахПідосичник: Приємний грибнийГірчак: Приємний
Зміна м'якотіПідосичник: ЧорнієГірчак: Не змінюється
НіжкаПідосичник: Центральна, СуцільнаГірчак: Бульбоподібна
СубстратПідосичник: ҐрунтГірчак: Ґрунт, Мертва деревина
Дерева-партнериПідосичник: Осика, Береза, Дуб, ТополяГірчак: Сосна, Ялина, Дуб

Однакові в обох: сезон, розмір, форма шапки, гіменофор, тип живлення, як росте.

Коли і де трапляються разом

Спільні місця: мішаний ліс, листяний ліс.

Підосичник

Гірчак

Як виглядають

Шапка, Гіменофор, Ніжка, М'якоть, Запах

Шапка

Підосичник

Шапка 5–15 см у діаметрі, зрідка більша, куляста у молодих грибів, потім подушкоподібна. Поверхня тонкоповстяна або злегка шкіряста, суха. Колір яскравий — цегляно-червоний, помаранчевий або рудий, у тінистих місцях може бути тьмяніший.

Гірчак

Шапка гірчака сягає від 4 до 15 сантиметрів у діаметрі, а в особливо сприятливі роки трапляються справжні велетні до 20 сантиметрів. У молодому віці вона має акуратну півкулясту форму, що з дозріванням розкривається до опуклої, а згодом — майже плоско-розпростертої. Поверхня шапки суха, у юних грибів ніжно-оксамитова чи тонко-повстиста на дотик, але з віком стає гладенькою. Колірна палітра коливається від світло-горіхового та кавово-брунатного до теплого охристо-коричневого відтінку, що особливо посилює оманливу схожість із білим грибом.

Гіменофор

Підосичник

Гіменофор трубчастий. Пори дрібні, округлі, спочатку білі, потім буріють. При натисканні пори темнішають — це нормальна реакція і не свідчить про небезпеку.

Гірчак

Нижня частина шапки приховує трубчастий гіменофор, який і є головною викривальною ознакою цього самозванця. У зовсім молодих грибів трубочки та пори білуваті, що знову ж таки нагадує боровик, проте дуже швидко вони набувають характерного брудно-рожевого або тілесно-рожевого відтінку. Саме ця рожевість у дорослих грибів відрізняє гірчак від справжніх білих грибів, у яких гіменофор буває білим, жовтим чи оливковим, але ніколи рожевим. При натисканні або пошкодженні пори часто буріють, набуваючи іржаво-коричневих плям. Споровий порошок рожевуватий, тож відбиток спор теж допомагає відрізнити гірчак від білого.

Ніжка

Підосичник

Ніжка 8–20 см заввишки, 2–4 см завтовшки, щільна, булавоподібна знизу, циліндрична у верхній частині. Поверхня біла, вкрита лусочками й волокнами: у молодих грибів червонуватими, інколи білуватими, з віком червоно-бурими до чорнуватих. В основі ніжки часто помітна синява, особливо там, де гриб тримали в руках. Ніжка дуже тверда, майже дерев'яниста у зрілих грибів.

Гірчак

Ніжка гірчака масивна та міцна, заввишки від 4 до 15 сантиметрів і завтовшки до 4–5 сантиметрів. Вона має здуту, булавоподібну форму, особливо потовщену біля основи, через що гриб виглядає кремезним і надійним. Забарвлена ніжка у вохристо-брунатні тони, світліша зверху й темніша донизу. Найважливіша діагностична деталь — це сітчастий малюнок: на відміну від ніжної світлої сіточки боровика, у гірчака сітка виразна, груба й темна, кольору шоколаду чи навіть чорнувата, що добре помітна неозброєним оком. Кільце та вольва повністю відсутні.

М'якоть

Підосичник

М'якоть щільна, біла, на зрізі темніє до сіро-фіолетового, сірого і, зрештою, майже чорного кольору; лише в основі ніжки часто синьо-зелена. Потемніння відбувається і при варінні. Смак приємний, м'ясний. Ніжка у зрілих грибів дуже волокниста.

Гірчак

М'якоть гірчака товста, щільна та м'ясиста, білого або злегка кремового кольору. На зрізі вона переважно залишається стабільною, хоча в деяких екземплярів може ледь помітно рожевіти на повітрі. Синіння, властивого багатьом болетовим, тут практично немає: лише дуже рідко м'якоть трохи синіє над трубочками чи вгорі ніжки, а трубочки від натискання не синіють, а буріють або сильніше рожевіють. Та головна особливість м'якоті ховається не в кольорі, а у смаку: він надзвичайно, нестерпно гіркий, схожий на жовч чи хіну. Саме ця гіркота, що не руйнується кулінарною обробкою, і робить гриб непридатним для столу.

Запах

Підосичник

Запах слабкий, приємний, грибний, злегка землистий. Порівняно з білим грибом запах підосичника менш виразний, але цілком приємний.

Гірчак

Запах гірчака слабкий і досить невиразний, типово грибний, без різких чи неприємних нот. На відміну від смаку, аромат не несе жодної застережної інформації й цілком може видатися приємним. Саме тому покладатися на нюх при визначенні цього виду не варто — обманливо м'який запах лише посилює загальну схожість зі шляхетними боровиками.

Схожі порівняння

Джерела · 15

  • [1]Вікіпедія (українська)
  • [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
  • [3]MycoBank Database
  • [4]Index Fungorum
  • [5]GBIF
  • [6]iNaturalist Ukraine
  • [7]First Nature: Leccinum aurantiacum, Orange Oak Bolete
  • [8]Mushrooms traded as food, Nordic Council of Ministers
  • [9]Norges sopp- og nyttevekstforbund: Normlisten 2024 (2024)
  • [10]DGfM: Positivliste der Speisepilze (Stand 01.05.2026) (2026)
  • [11]Boletales.com (Assyov): Leccinum aurantiacum
  • [12]den Bakker & Noordeloos 2005: A revision of European species of Leccinum (Persoonia 18)
  • [13]Helsenorge (Giftinformasjonen): Rødskrubb kan være en giftig sopp
  • [14]NAMA Toxicology Committee Report for 2009 (Beug)
  • [15]NAMA Toxicology Committee Report for 2010 (Beug)