ГірчакTylopilus felleus

Шапка гірчака сягає від 4 до 15 сантиметрів у діаметрі, а в особливо сприятливі роки трапляються справжні велетні до 20 сантиметрів. У молодому віці вона має акуратну півкулясту форму, що з дозріванням розкривається до опуклої, а згодом — майже плоско-розпростертої. Поверхня шапки суха, у юних грибів ніжно-оксамитова чи тонко-повстиста на дотик, але з віком стає гладенькою. Колірна палітра коливається від світло-горіхового та кавово-брунатного до теплого охристо-коричневого відтінку, що особливо посилює оманливу схожість із білим грибом.

Нижня частина шапки приховує трубчастий гіменофор, який і є головною викривальною ознакою цього самозванця. У зовсім молодих грибів трубочки та пори білуваті, що знову ж таки нагадує боровик, проте дуже швидко вони набувають характерного брудно-рожевого або тілесно-рожевого відтінку. Саме ця рожевість категорично відрізняє гірчак від справжніх білих грибів, у яких гіменофор буває білим, жовтим чи оливковим, але ніколи рожевим. При натисканні або пошкодженні пори часто буріють, набуваючи іржаво-коричневих плям.

Ніжка гірчака масивна та міцна, заввишки від 4 до 10 сантиметрів і завтовшки до 3 сантиметрів. Вона має здуту, булавоподібну форму, особливо потовщену біля основи, через що гриб виглядає кремезним і надійним. Забарвлена ніжка у вохристо-брунатні тони, світліша зверху й темніша донизу. Найважливіша діагностична деталь — це сітчастий малюнок: на відміну від ніжної світлої сіточки боровика, у гірчака сітка виразна, груба й темна, кольору шоколаду чи навіть чорнувата, що добре помітна неозброєним оком. Кільце та вольва повністю відсутні.

М'якоть гірчака товста, щільна та м'ясиста, білого або злегка кремового кольору. На зрізі вона переважно залишається стабільною, хоча в деяких екземплярів може ледь помітно рожевіти на повітрі. Жодного синіння, властивого багатьом болетовим, тут не спостерігається. Та головна особливість м'якоті ховається не в кольорі, а у смаку: він надзвичайно, нестерпно гіркий, схожий на жовч чи хіну. Саме ця гіркота, що не руйнується кулінарною обробкою, і робить гриб непридатним для столу.

Запах гірчака слабкий і досить невиразний, типово грибний, без різких чи неприємних нот. На відміну від смаку, аромат не несе жодної застережної інформації й цілком може видатися приємним. Саме тому покладатися на нюх при визначенні цього виду не варто — обманливо м'який запах лише посилює загальну схожість зі шляхетними боровиками.