Як відрізнити лисичку від свинухи тонкої
Лисичка і Свинуха тонка зовні схожі, тому їх легко сплутати — але лисичка їстівна, а свинуха тонка смертельно отруйна. Головна зовнішня відмінність — гіменофор: у лисички — складчастий, у свинухи тонкої — пластинчастий. Гриби також різняться за такими ознаками: зміна м'якоті, поверхня шапки, колір шапки. За найменшого сумніву гриб краще не брати.
Не впевнені? Визначити за фотоОзнаки поруч
| Характеристика | Лисичка | Свинуха тонка |
|---|---|---|
| Клас їстівності | Лисичка: Їстівний | Свинуха тонка: Смертельно отруйний |
| Призначення | Лисичка: Кулінарний, Свіже приготування, Заморожування, Засолення | Свинуха тонка: Не вживають |
| Колір шапки | Лисичка: Жовтий, Оранжевий | Свинуха тонка: Коричневий, Оливковий |
| Поверхня шапки | Лисичка: Гладка | Свинуха тонка: Суха, Бархатиста, Слизька |
| Смак | Лисичка: Перцевий, М'який | Свинуха тонка: Невідомий |
| Запах | Лисичка: Фруктовий | Свинуха тонка: Без запаху |
| Зміна м'якоті | Лисичка: Не змінюється | Свинуха тонка: Темніє |
| Гіменофор | Лисичка: Складчастий | Свинуха тонка: Пластинчастий |
| Субстрат | Лисичка: Ґрунт, Лісова підстилка | Свинуха тонка: Ґрунт |
| Дерева-партнери | Лисичка: Бук, Дуб, Сосна | Свинуха тонка: Береза, Осика, Дуб, Ялина, Сосна |
Однакові в обох: сезон, розмір, форма шапки, ніжка, тип живлення, як росте.
СМЕРТЕЛЬНО ОТРУЙНИЙ
Вживання може спричинити смерть. Не збирайте і не куштуйте.
Антиген свинухи змушує організм виробляти антитіла; при повторному вживанні комплекси антиген–антитіло осідають на еритроцитах і викликають аутоімунну гемолітичну анемію (синдром Паксилуса). Відомі смертельні випадки, зокрема в раніше здорової людини. Уникати повністю.
При підозрі на отруєння — негайно викликайте швидку: 103
Коли і де трапляються разом
Спільні місця: листяний ліс, мішаний ліс, хвойний ліс.
Лисичка
Свинуха тонка
Як виглядають
Шапка, Гіменофор, Ніжка, М'якоть, Запах
Шапка
Лисичка
Шапка лисички 3–10 см у діаметрі. У молодих грибів вона опукла з підгорнутим краєм, з часом стає плескато-розпростертою і помітно лійчастою — край припіднімається догори і набуває хвилястого обрису.
Колір яскраво-жовтогарячий або яєчно-жовтий, рідше блідіший — від світло-вохряного до майже білуватого у тінистих місцях. Поверхня гладенька, суха, на дотик трохи бархатиста, як шкірка абрикоса. У зрілих екземплярів шапка нерідко зростається з ніжкою непомітним переходом — гриб виглядає, ніби виточений з одного шматка вохристого воску.
Свинуха тонка
Шапка 4–15 см у діаметрі, опукла у молодих, потім увігнута або лійкоподібна. Поверхня гладка, волосисто-повстяна у молодих, у зрілих майже гола, оливково-бура або жовто-бура, липка у вологу погоду. Край довго залишається завернутим донизу — характерна ознака.
Гіменофор
Лисичка
Гіменофор лисички — її головна впізнавана риса. Це не пластинки і не трубочки, а характерні розгалужені складки (псевдопластинки), які щільно сходять униз по ніжці. Колір складок ідентичний шапці: рівномірний жовтогарячий або яєчно-жовтий.
Складки нечасті, товсті, з'єднані поперечними перетинками — створюють враження тривимірної сітки. При натискуванні колір не змінюється. Саме за цією ознакою справжню лисичку легко відрізнити від несправжньої, у якої — правильні тонкі пластинки.
Свинуха тонка
Пластинки часті, тонкі, вохристо-жовті або оливкові, легко відокремлюються від м'якоті при натисканні, при пошкодженні буріють. Спускаються по ніжці. Ця здатність буріти при натисканні — корисна ознака при визначенні.
Ніжка
Лисичка
Ніжка лисички коротка і міцна: 3–7 см заввишки, 1–3 см завтовшки. Форма циліндрична, часто звужена донизу, нерідко плоско-зігнута або злегка ексцентрична. Поверхня гладенька, суха, того ж жовтогарячого або трохи світлішого кольору, що і шапка.
Кільце і вольва відсутні — лисичка належить до родини без покривал. На дотик ніжка пружна, щільна, м'ясиста, без порожнин. Часто декілька грибів зростаються основами в один спільний пагін.
Свинуха тонка
Ніжка 4–10 см заввишки, 1–2,5 см завтовшки, щільна, суцільна, циліндрична або звужена донизу, того самого кольору що й шапка або трохи світліша. Кільця і вольви немає.
М'якоть
Лисичка
М'якоть лисички щільна, м'ясиста, у свіжому вигляді кремового або блідо-жовтого кольору. На зрізі і при пошкодженні колір майже не змінюється — лише ледь жовтіє з часом. Це важлива діагностична ознака: справжня лисичка не «синіє» і не «червоніє».
Смак свіжої м'якоті м'який, з легкою перцевою гостринкою, особливо помітною в шапці. У старих екземплярів м'якоть стає трохи жорсткуватою і волокнистою, але не втрачає аромату.
Свинуха тонка
М'якоть жовтувато-кремова або бурувата, щільна у молодих, у зрілих рихліша. При пошкодженні буріє. Смак кислуватий. Без виділення молочного соку.
Запах
Лисичка
Запах свіжої лисички легкий, але приємний: теплий, фруктово-абрикосовий, іноді з нотами сухофруктів і легким відтінком перцю. Деякі дегустатори вловлюють у ньому щось схоже на курагу або в'ялені вишні.
При розрізі аромат стає глибшим і насиченим. У висушеному вигляді лисичка зберігає легкий фруктовий тон, але втрачає свіжість — тому її рідко сушать, частіше маринують або заморожують свіжою.
Свинуха тонка
Виразного запаху немає, він слабкий, грибний. Тож запах нічим не попереджає про небезпеку.
Схожі порівняння
Джерела · 20
- [1]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [2]GBIF
- [3]First Nature: Cantharellus cibarius, Chanterelle
- [4]Wikipedia (en): Cantharellus cibarius
- [5]
- [6]Norges sopp- og nyttevekstforbund: Normlisten 2024 (2024)
- [7]First Nature: Cortinarius rubellus, Deadly Webcap
- [8]Wikipedia (en): Cortinarius rubellus
- [9]
- [10]
- [11]
- [12] (2019)
- [13]first-nature: Paxillus involutus
- [14]Mushrooms traded as food, Nordic Council of Ministers
- [15]Funga Nordica: Paxillus (Knudsen & Taylor 2008)
- [16]Stöver A. et al. Fatal Immunohaemolysis after the Consumption of the Poison Pax Mushroom. Diagnostics, 2019, 9(4): 130, Stöver A., Haberl B., Helmreich C. et al. (2019)
- [17]Winkelmann M. et al. Severe hemolysis caused by antibodies against the mushroom Paxillus involutus and its therapy by plasma exchange. Klinische Wochenschrift, 1986, Winkelmann M., Stangel W., Schedel I., Grabensee B. (1986)
- [18]Winkelmann M. et al. Fatal immunohaemolytic anaemia after eating the mushroom Paxillus involutus. Dtsch Med Wochenschr, 1982, Winkelmann M., Borchard F., Stangel W., Grabensee B. (1982)
- [19]Foraging guide: brown rollrim
- [20]Winkelmann M. et al. 1982: Fatal immunohaemolytic anaemia after eating the mushroom Paxillus involutus