Гігрофор пізній: гриб пізньої осені

Гігрофор пізній — гриб для тих, хто не поспішає закривати сезон. Він виходить тоді, коли болети й опеньки вже відійшли, а ліс скував перший холод. Його слизька оливкова шапка трапляється в соснових борах ще довго після перших приморозків, тож для уважного грибника це остання осіння знахідка.

Розберемо, як упізнати гігрофор пізній, де він росте і чи вартий кошика.

Як упізнати гігрофор пізній

• Шапка 3–6 см, оливково-бура чи сіро-оливкова, дуже слизька, з темнішим центром і світлішим краєм.
• Пластинки рідкі, товсті, воскуваті на дотик, білувато-жовтуваті, спускаються на ніжку.
• Ніжка жовтувата, теж слизька, часто з кільцевою зоною від слизу.
• М'якоть білувато-жовта, без особливого смаку й запаху.

Воскуваті на дотик пластинки — родова ознака гігрофорів, за якою їх упізнають.

Де і коли росте

Гігрофор пізній тісно пов'язаний із сосною й росте в соснових і мішаних борах на піщаних ґрунтах. Це один із найпізніших грибів: він з'являється в жовтні й тримається весь листопад, часто вже по приморозках, коли в лісі майже нічого немає. Про інші гриби, що ростуть у листопаді, ми розповідаємо окремо.

Споріднений гігрофор буковий трапляється в листяних лісах під буками.

Чи їстівний

Гігрофор пізній їстівний, хоч і невисоко цінований. Через слиз його перед готуванням миють, а іноді знімають шкірку зі шапки; далі смажать чи маринують разом з іншими осінніми грибами. Головна його цінність — саме пізній сезон, коли вибору майже немає.

На що звернути увагу

• Слизька шапка — норма. Це особливість гігрофорів, а не ознака зіпсованості.
• Беріть у чистих борах. Пізні гриби довго стоять, тож обирайте молоді міцні екземпляри.
• Мийте від піску й слизу перед готуванням.