Гігрофор буковийHygrophorus leucophaeus

Шапка гігрофора букового невелика — від 2 до 6 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла з підгорнутим краєм, з віком стає розпростертою, зазвичай із невеликим горбком у центрі. Поверхня гладенька, у вологу погоду слизька, клейка. Забарвлення ніжне — білувате, кремове чи блідо-вохристе по краю й рудувато-помаранчеве, теплувато-охристе в центрі. Слизька дводольна за кольором шапка — характерна ознака виду.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки товсті, рідкі, воскові на дотик, приросли до ніжки або злегка спускаються по ній (низхідні). Колір їх білий чи кремовий. Споровий порошок білий. Товсті воскові низхідні білі пластинки — типова родова ознака гігрофорів.

Ніжка циліндрична, доволі тонка, заввишки від 3 до 7 сантиметрів, біла чи кремова, у верхній частині суха й борошниста, донизу інколи злегка клейка. Кільця та вольви немає. Поверхня гладенька чи дрібно-волокниста. Ніжка плавно переходить у шапку, без різкої межі.

М'якоть біла, тонка, воскувата, на зрізі кольору не змінює. Смак м'який, без гіркоти, проте загалом невиразний. Через тонку м'якоть та слизьку шкірку шапки гриб для столу цінують помірно, обираючи молоді щільні екземпляри й знімаючи клейку шкірку.

Запах слабкий, приємний чи майже невловимий, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на слизьку білувато-руду шапку, товсті воскові білі пластинки та зростання поряд із буком чи грабом.