Гігрофор буковий чи Гігрофор оливково-білий

Шапка гігрофора букового невелика — від 2 до 6 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла з підгорнутим краєм, з віком стає розпростертою, зазвичай із невеликим горбком у центрі. Поверхня гладенька, у вологу погоду слизька, клейка. Забарвлення ніжне — білувате, кремове чи блідо-вохристе по краю й рудувато-помаранчеве, теплувато-охристе в центрі. Слизька дводольна за кольором шапка — характерна ознака виду.

Шапка гігрофора оливково-білого сягає від 3 до 8, зрідка до 12 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста чи опукла з підгорнутим краєм, з віком стає розпростертою, зазвичай із невеликим горбком (умбоном) у центрі. Поверхня дуже слизька, клейка, особливо у вологу погоду. Забарвлення оливково-буре, сіро-оливкове чи темно-коричневе, з радіальними темнішими волокнистими смужками, що розходяться від центру; край світліший. Слизька оливкова смугаста шапка — впізнавана ознака виду.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки товсті, рідкі, воскові на дотик, приросли до ніжки або злегка спускаються по ній (низхідні). Колір їх білий чи кремовий. Споровий порошок білий. Товсті воскові низхідні білі пластинки — типова родова ознака гігрофорів.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки товсті, рідкі, воскові на дотик, приросли до ніжки або злегка спускаються по ній (низхідні). Колір їх чисто-білий, біля основи інколи з ледь сіруватим відтінком. Споровий порошок білий. Товсті воскові низхідні білі пластинки — типова родова ознака гігрофорів.

Ніжка циліндрична, доволі тонка, заввишки від 3 до 7 сантиметрів, біла чи кремова, у верхній частині суха й борошниста, донизу інколи злегка клейка. Кільця та вольви немає. Поверхня гладенька чи дрібно-волокниста. Ніжка плавно переходить у шапку, без різкої межі.

Ніжка циліндрична, заввишки від 4 до 12 сантиметрів, біла. Її визначальна риса — слизький покрив: вище кільцеподібної зони ніжка біла й суха, а нижче вкрита клейким шаром із темними сіро-оливковими поясками й лусочками, розташованими ярусами, мов зміїна шкірка. Цей малюнок робить вид легко впізнаваним. Вольви немає, а справжнього кільця теж немає — лишається тільки слизувата кільцева зона.

М'якоть біла, тонка, воскувата, на зрізі кольору не змінює. Смак м'який, без гіркоти, проте загалом невиразний. Через тонку м'якоть та слизьку шкірку шапки гриб для столу цінують помірно, обираючи молоді щільні екземпляри й знімаючи клейку шкірку.

М'якоть біла, тверда, у шапці воскувата, на зрізі кольору не змінює. Смак м'який, без гіркоти, проте загалом невиразний. Через слизьку шкірку шапки та посередній смак гриб для столу цінують помірно, обираючи молоді щільні екземпляри й знімаючи з шапки клейку шкірку.

Запах слабкий, приємний чи майже невловимий, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на слизьку білувато-руду шапку, товсті воскові білі пластинки та зростання поряд із буком чи грабом.

Запах слабкий, приємний чи майже невиразний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на слизьку оливкову смугасту шапку, білі воскові пластинки, поясковану слизьку ніжку та зростання поряд із ялиною.