Гігрофор жовтувато-білийHygrophorus eburneus
Також відомий як: Мокриця жовтувато-біла
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Їстівний
- Сезон
- Вер. — Жовт.
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Білий
- Розмір
- Середній (5–15 см)
- Запах
- Без запаху
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Листяний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Вер. — Жовт.
Активні місяці: Вересень, Жовтень.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Білий, Кремовий
- Форма шапки: Опукла
- Запах: Без запаху
Опис
Гігрофор жовтувато-білий — скромний, але харизматичний осінній гриб. Майже повністю білий: біла шапка з ледь жовтуватим відтінком, біла слизька ніжка, кремові низхідні пластинки. У вологу погоду шапка і ніжка вкриті товстим слизом — звідси й народна назва «соплюшка». Не лякайтеся слизу — це характерна риса роду Hygrophorus, а не ознака поганого стану гриба.
Це їстівний гриб четвертої категорії. Не делікатес, але добре йде у засолі, маринаді, у супах. м'якуш містить близько 5% білків у свіжому вигляді (22% у сушеному) — поживний. Перед готуванням варто очистити шапку від слизу, інакше страва буде з желейним відтінком. Безпечний навіть для початківців — серед гігрофорів немає смертельно отруйних видів.
В Україні росте у листяних і мішаних лісах, мікоризний партнер бука, дуба, граба. Знахідки регулярні по лісовій і лісостеповій зоні. Сезон вересень-жовтень, з піком у першій половині жовтня, особливо після прохолодних дощів.
Шапка
Шапка 4-8 см (молоді — 4-5 см), спочатку напівсферична, потім випукло-розпростерта з невеликим горбком. Колір білий або кремово-білий, з ледь жовтуватим відтінком, особливо в центрі. Поверхня волога І слизька у вологу погоду — товстий шар прозорого слизу. У суху — підсихає, стає гладкою.
Гіменофор
Пластинчастий гіменофор. Пластинки рідкі, товсті, низхідні на ніжку (типова ознака роду). Спочатку білі, з віком набувають кремового відтінку. Споровий порошок білий.
Ніжка
Ніжка до 10 см заввишки, 0,5-1,5 см у товщину, циліндрична або до основи звужена. Колір білий, поверхня слизька у вологу погоду, з білим борошнистим нальотом у верхній частині. Усередині порожниста. Кільця немає.
М'якоть
м'якуш білий, щільний у молодих, з віком стає водянистим. На зрізі кольору не змінює. Слабкий грибний смак, не виражений.
Запах
Слабкий грибний запах, ледь приємний. Деякі джерела описують відтінок мигдалю або смоли. Смак невиражений, м'який.
›Наукові синоніми (4)
Agaricus eburneus Bull., Gymnopus eburneus (Bull.) Gray, Limacium eburneum (Bull.) P.Kumm., Мокриця жовтувато-біла, гігрофор жовтувато-білий (Hygrophorus eburneus) — гриб родини гігрофор (Hygrophorus).
Двійники
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Гігрофор буковий
Hygrophorus leucophaeus
Гігрофор дібровний
Hygrophorus nemoreus
Гігрофор духмяний
Hygrophorus agathosmus
Гігрофор модриновий
Hygrophorus lucorum
Гігрофор оливково-білий
Hygrophorus olivaceoalbus
Гігрофор пізній
Hygrophorus hypothejus
.webp)
Гігрофор ранній
Hygrophorus marzuolus
Гігрофор сироїжкоподібний
Hygrophorus russula
Часті запитання
Чи можна його їсти?
Так, гриб їстівний. Належить до четвертої (нижчої) категорії — не делікатес, але цілком придатний для засолу, маринаду, у супах. Перед готуванням варто очистити слиз з шапки.
Слиз на шапці — це нормально?
Так, абсолютно. Слиз — характерна риса всього роду Hygrophorus (саме звідки і назва: hygros — вологий, phoreo — нести). Не означає що гриб гнилий чи зіпсований. Перед готуванням просто змийте слиз під краном або зніміть шкірку.
Де його шукати?
У листяних і мішаних лісах, з буком, дубом, грабом. Мікоризний партнер цих дерев. Любить вологі ділянки з добре розкладеним опадом, тінисті місця. Поодиноко або невеликими групами.
У яких регіонах України він росте?
По лісовій і лісостеповій зоні. Особливо багаті збори в Карпатах і Прикарпатті (де є бук), у Поліссі і Лісостепу (де є дуб і граб). У степу і Криму — тільки в насадженнях.
Коли його шукати?
Вересень-жовтень. Пік плодоношення — перша половина жовтня, після прохолодних осінніх дощів. У теплу осінь може плодоносити до кінця жовтня.
Чи буває він у листопаді?
Дуже рідко. Як холодне-волого осінній вид, він зазвичай завершує сезон ще до перших серйозних заморозків. Поодинокі знахідки на самому початку листопада можливі в теплі роки.
З чим його плутають?
Найнебезпечніше — з мухомором отруйним (Amanita phalloides) у білій формі і мухомором смердючим (Amanita virosa). У них теж біла шапка і пластинки. критичні відмінності: у мухоморів є кільце на ніжці і вольва (мішок) при основі. У Гігрофора цих ознак нема. Якщо є хоч одна — НЕ беріть.
Як відрізнити від інших білих гігрофорів?
Жовтувато-білий — повністю білий зі слабким жовтим відтінком. Золотистий (H. chrysodon) має виразні жовті зерна на ніжці і жовтий край шапки. Білий цокотушка (H. niveus) ще біліший, без жовтуватості. Колір ніжки в нижній частині і присутність жовтих зерен — головні ознаки.
Гігрофор жовтувато-білий їстівний чи отруйний?
Гігрофор жовтувато-білий: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у гігрофора жовтувато-білого?
Яка ніжка у гігрофора жовтувато-білого?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine