Лімацелла блискучаLimacella illinita
Також відомий як: Лімацела масляна
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Неїстівний
- Сезон
- Серп. — Жовт.
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Білий
- Розмір
- Малий (до 5 см)
- Запах
- Без запаху
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Хвойний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Серп. — Жовт.
Активні місяці: Серпень, Вересень, Жовтень.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Білий, Кремовий
- Форма шапки: Опукла
- Запах: Без запаху
Опис
Лімацелла блискуча (Limacella illinita) — рідкісний пластинчатий гриб з повністю слизькою, склоподібно-прозорою шапкою і ніжкою. Належить до родини мухоморових (Amanitaceae), що історично відносили в окремий рід Limacella через своєрідну будову — є залишок універсального вуалю у вигляді слизу, але немає вольви і кільця, як у класичних мухоморів. Назва illinita з латини — «обмазана», «обліплена», що точно описує характерну в'язкою слизову плівку, яка покриває весь гриб у вологу погоду.
Гриб неїстівний — м'якоть тонка, водяниста, з неприємно-нейтральним смаком. Деякі західноєвропейські джерела допускають його у їжу як другорядний гриб у засолі, але кулінарної цінності немає, плюс слизька поверхня неприємна тактильно. У сучасних довідниках одностайно проходить як «не рекомендований до збирання».
В Україні відомі поодинокі знахідки переважно у Карпатах, Прикарпатті і на Поліссі — у вологих хвойних і мішаних лісах, на моховій підстилці. Не часта знахідка. Сезон серпень-жовтень.
Шапка
Шапка 3-7 см, спочатку напівсферична, потім розпростерта, у дорослих з прогнутим центром. Колір чисто білий, кремово-білий, у вологу погоду виглядає склоподібно-прозорим через товстий шар слизу. У суху погоду слиз підсихає до тонкої лоснитої плівки. Край шапки рівний, у молодих злегка підвернутий.
Гіменофор
Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, вільні (не прирослі до ніжки), білі. Споровий порошок білий. Це класична будова для родини Amanitaceae, але без кільця і вольви.
Ніжка
Ніжка 5-9 см заввишки, 0,5-1 см у товщину, циліндрична або злегка булавоподібна. Колір білий. Поверхня сильно слизька, як шапка — це характерна риса виду. Кільця немає, вольви немає (на відміну від справжніх мухоморів).
М'якоть
М'якоть біла, тонка, водяниста, не змінює кольору на зрізі. У сирому вигляді м'яка, при підсиханні стає крихкою.
Запах
Запах слабкий, у деяких джерелах згадується ледь борошняний або огірковий присмак, у більшості екземплярів — нейтральний. Смак м'якоті м'який, без пекучості або гіркоти.
Двійники
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Лімацела клейка
Limacella glioderma
Лімацела ніжна
Limacella delicata
Мухомор червоніючий
Amanita rubescens
Бліда поганка
Amanita phalloides
Мухомор Баттари
Amanita battarrae
Мухомор пантеровий
Amanita pantherina
Мухомор пурпуровий
Amanita porphyria
Мухомор Цезаря
Amanita caesarea
Часті запитання
Чи можна її їсти?
Сучасні довідники одностайно — ні, не варто збирати. М'якоть водяниста, без смаку, плюс слизька поверхня неприємна. Серйозних токсинів не містить, але кулінарної цінності теж немає. Кращі альтернативи серед білих агариків — печериці і деякі рядовки.
Це родич мухомора?
Так, лімацели входять у родину мухоморових (Amanitaceae). На відміну від справжніх мухоморів і блідої поганки, вони не містять аматоксинів і не мають кільця та вольви. Тобто гострої отрути немає, але і збирати не варто — кулінарного інтересу нема, а серед білих агариків легше помилитись з небезпечним мухомором смердючим (Amanita virosa).
Де її шукати?
У вологих хвойних і мішаних лісах, на моховій підстилці, біля коренів старих ялин або смерек, у сирих місцях. Рідко на узліссях під березою. В Україні нечаста знахідка, найбільше шансів — у вологе літо у Карпатах і на Поліссі.
У яких регіонах України?
Поодинокі знахідки відомі з Карпат (Закарпатська, Львівська області), Прикарпаття, Полісся. У лісостепу і степу не зустрічається. Загалом гриб рідкісний, на нього не натикаються щороку.
Коли її шукати?
Серпень-жовтень. Пік плодоношення — кінець серпня — вересень, після затяжних дощів. У сухе літо може не з'явитись зовсім.
З чим її плутають?
З мухомором смердючим (Amanita virosa) — смертельно отруйним білим грибом. Ключ: у мухомора завжди є кільце на ніжці і вольва в основі (мішечок). У лімацели — нема ні кільця, ні вольви. Якщо є сумнів — НЕ їсти, перевірити основу ніжки (часто вольва прикопана в землі).
А інші слизькі білі гриби?
З гігрофором білосніжним (Hygrophorus eburneus) — той теж білий і слизький, але пластинки воскові і рідші, ніжка не настільки слизька. З мокрухою (Gomphidius) — у тих ніжка не слизька, шапка має сірувато-винний відтінок. Лімацелла — повністю склоподібно-прозоро-слизька і шапка, і ніжка.
Чи має небезпечних двійників?
Найбільший ризик — переплутати з мухомором смердючим (Amanita virosa), який смертельно отруйний (аматоксини, руйнують печінку). Вольва і кільце — головні маркери мухомора. Якщо не впевнені — НЕ збирати. Серед білих лісових агариків правило просте: всі без чіткого визначення — не для кошика.
Лімацелла блискуча їстівна чи отруйна?
Лімацелла блискуча: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у лімацелли блискучої?
Яка ніжка у лімацелли блискучої?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine