Як відрізнити лімацеллу блискучу від мухомора білого смердючого

Шапка 3-7 см, спочатку напівсферична, потім розпростерта, у дорослих з прогнутим центром. Колір чисто білий, кремово-білий, у вологу погоду виглядає склоподібно-прозорим через товстий шар слизу. У суху погоду слиз підсихає до тонкої лоснитої плівки. Край шапки рівний, у молодих злегка підвернутий.

Шапка 5-12 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до яйцеподібної, з часом стає опуклою до плоскої. Колір повністю білий, кремово-білий, у центрі ледь жовтуватий у старого гриба. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь липка. Без лусочок, без бородавок, без покривала на дорослій шапці (на відміну від мухомора червоного або цезаревого).

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, вільні (не прирослі до ніжки), білі. Споровий порошок білий. Це класична будова для родини Amanitaceae, але без кільця і вольви.

Пластинчастий гіменофор — пластинки білі, вільні (не приросли до ніжки), помірно часті. Споровий порошок білий. Контраст з мухоморами роду Amanita секції Phalloideae: пластинки завжди білі і вільні, навіть у дорослого гриба.

Ніжка 5-9 см заввишки, 0,5-1 см у товщину, циліндрична або злегка булавоподібна. Колір білий. Поверхня сильно слизька, як шапка — це характерна риса виду. Кільця немає, вольви немає (на відміну від справжніх мухоморів).

Ніжка 8-15 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, довга, тонка, у основі з мішечковидною вольвою (залишком загального покривала, схожий на яєчну шкаралупу). Колір повністю білий. У верхній частині — біле плівчасте кільце, у молодого — щільне, у старого може зникнути. Поверхня ніжки часто з тонкими білими пластівчастими лусочками-волокнами.

М'якоть біла, тонка, водяниста, не змінює кольору на зрізі. У сирому вигляді м'яка, при підсиханні стає крихкою.

М'якуш щільний, повністю білий. На зрізі кольору не змінює (на відміну, наприклад, від печериці, що рожевіє і темніє). Запах поступово стає неприємним, з ноткою застарілої картоплі або хлору — звідси і епітет "смердючий". У молодого гриба запах ще слабкий, тож на нього не варто покладатись як на єдину ознаку.

Запах слабкий, у деяких джерелах згадується ледь борошняний або огірковий присмак, у більшості екземплярів — нейтральний. Смак м'якоті м'який, без пекучості або гіркоти.

Слабкий неприємний з ноткою старої картоплі, хлору або риби — особливо у старого гриба і при пошкодженні м'якуша. Не діагностичний для безпеки: запах розкривається лише через певний час, а кошикування і смертельне отруєння можуть відбутись з молодим грибом без виразного запаху.