Фото: This image was created by user Ryane Snow (snowman) at Mushroom Observer, a source for mycological images.You can contact this user here. · CC BY-SA 3.0 · джерело
Фото: This image was created by user Ryane Snow (snowman) at Mushroom Observer, a source for mycological images.You can contact this user here. · CC BY-SA 3.0 · джерело
Гігрофор золотистийHygrophorus chrysodon
Інші назви: мокриця золотиста
Паспорт
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Білий
- Розмір
- Середній (5–15 см)
✓ Їстівний
Найчастіше плутають із двійником: Мухомор білий смердючий (смертельно отруйний).
Швидкі відповіді
Де шукати?
Опис
Гігрофор золотистий — найбільш декоративний з білих гігрофорів. Біла шапка з виразним жовтим краєм і дрібним пушком, біла ніжка з ефектними золотистими зернами у верхній частині — ніби посилана крихтами цукру. У книжках мікологи називають його «оздобленим гігрофором» — і це справді сценічна зовнішність.
Це добрий їстівний гриб, кулінарно цінний. Споживають у свіжому вигляді — смажений, тушкований, у супах. м'якуш щільний, з характерним ароматом, добре тримає форму. На відміну від жовтувато-білого родича, не такий слизький — приємніший в обробці. Безпечний для початківців, бо поєднання ознак (білий + жовтий край + золоті зерна) добре впізнається.
В Україні росте у листяних, переважно букових і дубових лісах, рідше — у хвойних. Поширений по всій території країни — це фоновий мікоризний вид. Сезон серпень-вересень, з піком у вересні. Знахідки регулярні в Карпатах, Поліссі, Лісостепу, гірському Криму.
Шапка
Шапка 2-8 см, спочатку напівсферична, потім випукло-розпростерта з широким горбком. Колір білий або кремово-білий, з виразним жовтим краєм — це характерна ознака. Поверхня вкрита дрібним білуватим або жовтуватим пушком (звідси «волосиста»). У вологу погоду — слабко слизька.
Гіменофор
Пластинчастий гіменофор. Пластинки рідкі, товсті, низхідні на ніжку (типова ознака роду). Спочатку білі, з віком стають жовтуватими, особливо краї — золотисто-жовті. Споровий порошок білий.
Ніжка
Ніжка 5-8 см заввишки, 0,8-1,5 см у товщину, циліндрична. Колір білий, у верхній частині — характерний пояс з жовтих зернистих включень, ніби посипана манною крупою (це і дало назву «золотистий»). Поверхня суха, без слизу. Кільця немає.
М'якоть
м'якуш білий, щільний, з характерним ароматом. На зрізі кольору не змінює. Текстура пружна — добре переносить смаження і тушкування.
Запах
Виразний приємний грибний запах. Деякі джерела описують з відтінком смоли або деревини. Смак м'який, приємно-грибний.
›Наукові синоніми (2)
Agaricus chrysodon Batsch 1789, Limacium chrysodon (Batsch) P. Kumm. 1871
Як не сплутати
Двійники і порівняння
Порівняти з іншим грибом| Ознака | Гігрофор золотистий | Мухомор білий смердючий |
|---|---|---|
| Гіменофор | Пластинчастий | Пластинчастий |
| Колір шапки | Білий, Жовтий, Кремовий | Білий, Кремовий |
| Запах | Приємний | Хімічний |
| Їстівність | Їстівний | Смертельно отруйний |
Інші двійники
Знахідки читачів · 0
Фото читачів не перевіряються експертом. Позначка «Підтверджено» означає згоду грибників у стрічці, а не гарантію. Сумніваєтесь — не беріть.
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Гігрофор буковий
Hygrophorus leucophaeus
Гігрофор духмяний
Hygrophorus agathosmus
Гігрофор оливково-білий
Hygrophorus olivaceoalbus
Гігрофор пізній
Hygrophorus hypothejus
Гігрофор ранній
Hygrophorus marzuolus
Гігрофор сироїжкоподібний
Hygrophorus russula
Лисичка горбата
Cantharellula umbonata
Гігроцибе матово-червона
Hygrocybe miniata
Часті запитання
Чи безпечно його їсти?
Так, це добрий їстівний гриб. Безпечний для початківців — поєднання ознак (білий + жовтий край шапки + золоті зерна на ніжці) добре впізнається і не повторюється у небезпечних видів.
Чи потрібне попереднє відварювання?
Ні, не обов'язково. Гігрофор золотистий можна одразу смажити, тушкувати, додавати у супи. Молоді гриби достатньо очистити і добре промити. Сушіння і консервація — за стандартними рецептами для лісових грибів.
Де його шукати?
У листяних лісах — переважно з буком і дубом, рідше — у хвойних. Любить тінисті ділянки з добре розкладеним опадом, мікоризний партнер бука/дуба. Поодиноко або групами по 2-3 плодові тіла.
У яких регіонах України він росте?
По всій території України — фоновий мікоризний вид листяних лісів. Особливо багаті збори в Карпатах і Закарпатті (букові ліси), в Поліссі і Лісостепу (дубові і букові), у гірському Криму. У степу — тільки в насадженнях.
Коли його шукати?
Серпень-вересень. Пік плодоношення — перша половина вересня. Це ранньоосінній вид. Перші плодові тіла можуть з'являтись уже у другій половині серпня, особливо в Карпатах.
Чи буває він у жовтні?
Поодинокі знахідки бувають у першій половині жовтня в теплу осінь. Але масово гриб уже завершує сезон до кінця вересня. У жовтні замість нього з'являється його родич — жовтувато-білий гігрофор.
З чим його плутають?
Найнебезпечніше — з мухомором смердючим (Amanita virosa) у молодій формі. У них теж біла шапка. критична відмінність: у мухомора є кільце на ніжці і вольва (мішок при основі), у Гігрофора — нема. Плюс золоті зерна на ніжці Гігрофора — унікальна ознака.
Як відрізнити від жовтувато-білого гігрофора?
Жовтувато-білий (H. eburneus) — повністю білий зі слабким жовтуватим відтінком, БЕЗ виразного жовтого краю шапки і БЕЗ золотих зерен на ніжці. Дуже слизький. Золотистий — з чіткою жовтою облямівкою шапки і характерними жовтими зернами у верхній частині ніжки. Поверхня суха, не слизька.
Гігрофор золотистий їстівний чи отруйний?
Гігрофор золотистий: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у гігрофора золотистого?
Яка ніжка у гігрофора золотистого?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine