Гігрофор буковий чи Гігрофор жовтувато-білий

Шапка гігрофора букового невелика — від 2 до 6 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла з підгорнутим краєм, з віком стає розпростертою, зазвичай із невеликим горбком у центрі. Поверхня гладенька, у вологу погоду слизька, клейка. Забарвлення ніжне — білувате, кремове чи блідо-вохристе по краю й рудувато-помаранчеве, теплувато-охристе в центрі. Слизька дводольна за кольором шапка — характерна ознака виду.

Шапка 4-8 см (молоді — 4-5 см), спочатку напівсферична, потім випукло-розпростерта з невеликим горбком. Колір білий або кремово-білий, з ледь жовтуватим відтінком, особливо в центрі. Поверхня волога І слизька у вологу погоду — товстий шар прозорого слизу. У суху — підсихає, стає гладкою.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки товсті, рідкі, воскові на дотик, приросли до ніжки або злегка спускаються по ній (низхідні). Колір їх білий чи кремовий. Споровий порошок білий. Товсті воскові низхідні білі пластинки — типова родова ознака гігрофорів.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки рідкі, товсті, низхідні на ніжку (типова ознака роду). Спочатку білі, з віком набувають кремового відтінку. Споровий порошок білий.

Ніжка циліндрична, доволі тонка, заввишки від 3 до 7 сантиметрів, біла чи кремова, у верхній частині суха й борошниста, донизу інколи злегка клейка. Кільця та вольви немає. Поверхня гладенька чи дрібно-волокниста. Ніжка плавно переходить у шапку, без різкої межі.

Ніжка до 10 см заввишки, 0,5-1,5 см у товщину, циліндрична або до основи звужена. Колір білий, поверхня слизька у вологу погоду, з білим борошнистим нальотом у верхній частині. Усередині порожниста. Кільця немає.

М'якоть біла, тонка, воскувата, на зрізі кольору не змінює. Смак м'який, без гіркоти, проте загалом невиразний. Через тонку м'якоть та слизьку шкірку шапки гриб для столу цінують помірно, обираючи молоді щільні екземпляри й знімаючи клейку шкірку.

м'якуш білий, щільний у молодих, з віком стає водянистим. На зрізі кольору не змінює. Слабкий грибний смак, не виражений.

Запах слабкий, приємний чи майже невловимий, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на слизьку білувато-руду шапку, товсті воскові білі пластинки та зростання поряд із буком чи грабом.

Слабкий грибний запах, ледь приємний. Деякі джерела описують відтінок мигдалю або смоли. Смак невиражений, м'який.