Гігроцибе багрянаHygrocybe coccinea
Також відомий як: Гігроцибе кокцінея
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Неїстівний
- Сезон
- Лип. — Жовт.
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Червоний
- Розмір
- Малий (до 5 см)
- Запах
- Без запаху
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Мішаний ліс, Листяний ліс
Коли з'являється?
Лип. — Жовт.
Активні місяці: Липень, Серпень, Вересень, Жовтень.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Червоний, Оранжевий
- Форма шапки: Опукла
- Запах: Без запаху
Опис
Гігроцибе багряна — один з найяскравіших грибів українських лук. Невелика, від 2 до 5 см, з насичено-червоною або кораловою шапкою, ніби крапля свіжої крові на зеленій траві. Пластинки і ніжка теж червоні або помаранчево-червоні. Це один з так званих «воскових грибів» (waxcaps) — групи мешканців старих неораних лук, які стали індикатором збереженості природних травостоїв.
Формально їстівний у багатьох європейських джерелах, але кулінарної цінності не має — м'якуш тонкий, без виразного смаку і запаху, а сама гриб занадто рідкісний і екологічно значущий, щоб його збирати. Сучасний підхід — не збирати. Це декоративний, фотогенічний вид, який треба берегти. У ряді країн Європи (Велика Британія, Скандинавія) восковики мають охоронний статус.
В Україні росте на старих неораних луках, пасовищах, моховистих галявинах. Поширений нерівномірно — переважно у Карпатах, Поліссі, лісовій і лісостеповій зоні. Сезон: липень-жовтень, з піком восени після дощів. Любить кислуватіші, не перевипалювані ґрунти.
Шапка
Шапка 2-5 см, спочатку напівсферична до конічної, потім випукло-розпростерта з невисоким горбком. Колір яскраво-червоний, кораловий, кіноварно-червоний — це характерна ознака. З віком краї можуть жовтіти або помаранчевіти. Поверхня волога, восковиста, у вологу погоду — слабо слизька.
Гіменофор
Пластинчастий гіменофор. Пластинки рідкі, товсті, восковисті, прикріплені або злегка низхідні. Колір червоний, кораловий до жовтувато-червоного. Споровий порошок білий.
Ніжка
Ніжка 3-7 см заввишки, 0,3-0,8 см у товщину, тонка, циліндрична, порожня всередині. Колір червоний до помаранчево-червоного, до основи — світліший, жовтуватий. Поверхня суха, гладенька. Кільця немає.
М'якоть
м'якуш тонкий, ламкий, від червонуватого до жовтуватого. На зрізі кольору не змінює. Кулінарної цінності не має.
Запах
Без виразного запаху або слабкий грибний. Смак м'який, без особливостей.
›Наукові синоніми (9)
Agaricus coccineus Scop., Flora carniolica 2: 436 (1772), Agaricus miniatus Batsch, Elenchus fungorum: 73 (1783), Agaricus scopolii Lasch, Linnaea 4: 534 (1829), Hygrophorus coccineus (Schaeff.) Fr., Anteckningar öfver de i Sverige växande ätliga svampar: 45 (1836), Pseudohygrocybe coccinea (Schaeff.) Kovalenko, Mikologiya i Fitopatologiya 22 (3): 208 (1988), Agaricus phoeniceus V. Brig., Historia fungorum regni Neapolitani: tab. 15, fig. 1-2 (1837), Agaricus phoeniceus Fr., Epicrisis Systematis Mycologici: 20 (1838), Agaricus flavominiatus Berk., Hooker's Journal of Botany and Kew Garden Miscellany 4: 103 (1852), Agaricus punicans Britzelm., Berichte des Naturhistorischen Vereins Augsburg 28: 147 (1895)
Двійники
_1.webp)
._Locatie,_Hortus_(Haren,_Groningen)_01.webp)
Як не сплутати — детальні порівняння
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Лисичка горбата
Cantharellula umbonata
Гігрофор буковий
Hygrophorus leucophaeus
Гігрофор дібровний
Hygrophorus nemoreus
Гігрофор духмяний
Hygrophorus agathosmus
Гігрофор жовтувато-білий
Hygrophorus eburneus
Гігрофор золотистий
Hygrophorus chrysodon
Гігрофор модриновий
Hygrophorus lucorum
Гігрофор оливково-білий
Hygrophorus olivaceoalbus
Часті запитання
Чи безпечно його їсти?
Формально гриб не отруйний — у європейських джерелах часто згадується як їстівний. Але кулінарної цінності не має: тонкий м'якуш, нема смаку і запаху. Збирати його не варто — це рідкісний, екологічно цінний вид, охоронюваний у деяких країнах. Краще залишити в полі і сфотографувати.
Чому ви маркуєте його як неїстівний, якщо він не отруйний?
У нашій класифікації «неїстівний» — це гриб, який не варто збирати: або через відсутність кулінарної цінності, або через екологічну рідкість. Гігроцибе багряна — другий випадок. Восковики є біоіндикаторами старих неораних лук, які в Україні зникають. Кожен зібраний екземпляр — мінус для популяції.
Де його шукати?
На старих неораних луках, пасовищах, моховистих галявинах у лісах, узліссях. Любить кислуваті, не удобрювані ґрунти. Це індикатор збережених природних травостоїв — на удобрюваних розораних полях не росте.
У яких регіонах України він росте?
По всій лісовій і лісостеповій зоні: Карпати, Прикарпаття, Полісся, Лісостеп. Особливо багаті місцеперебування — гірські полонини Карпат і моховисті луки Полісся. У степу не зустрічається.
Коли його шукати?
Липень-жовтень. Пік плодоношення — вересень-жовтень, після осінніх дощів. Інколи перші плодові тіла з'являються вже у червні після рясних дощів.
Чи буває він улітку?
Так, у вологе літо плодоносить уже з кінця червня — липня. Але масовий сезон — рання осінь. Гігроцибе багряна потребує вологого ґрунту, тому в посушливе літо може повністю пропустити сезон.
З чим його плутають?
З іншими червоними гігроцибе — наприклад, з Гігроцибе конічною (Hygrocybe conica). Відмінність: у конічної шапка конусоподібна і м'якуш на пошкодженні чорніє. У багряної шапка випукла, м'якуш не чорніє. Конічну вважають підозрілою (можливо токсичною), тому розрізнення важливе.
Чи плутають з мухомором червоним?
Малоймовірно — мухомор червоний значно більший (8-20 см), з білими крапками на шапці, з кільцем на ніжці і вольвою. Гігроцибе багряна — дрібна (2-5 см), без крапок, без кільця, на луці а не в лісі. Зовсім інші габітус і середовище.
Гігроцибе багряна їстівна чи отруйна?
Гігроцибе багряна: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у гігроцибе багряної?
Яка ніжка у гігроцибе багряної?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine