Трубчасті та пластинчасті гриби: у чому різниця

Трубчасті, або губчасті, гриби мають під шапкою губку з дрібних трубочок — це білий гриб, маслюк, підберезник; у пластинчастих там тонкі радіальні пластинки, як у сироїжки, печериці чи опенька. Саме цей шар, гіменофор, досвідчений грибник оглядає першим, бо смертельні бліда поганка й мухомори — пластинчасті. Навчитися розрізняти два типи — базова навичка, з якої починається безпечне збирання.

Розберемо, у чому різниця й чому це так важливо.

Що таке гіменофор

Гіменофор — це нижня поверхня шапки, яка «сіє» спори. Щоб збільшити площу й розсіяти якнайбільше спор, природа зробила її не гладенькою, а складчастою. Два головні варіанти цієї «складчастості» й дали дві великі групи грибів.

Трубчасті гриби (болети)

У трубчастих грибів спід шапки складається з безлічі дрібних трубочок, що виглядають як губка чи стільники з крихітними порами.

• Як виглядає: пориста, губчаста поверхня; трубочки легко відділяються від м'якоті шапки.
• Хто це: білий гриб, маслюк, підберезник, підосичник, моховик, козляк, польський гриб — уся «шляхетна» боровикова рідня.
• Добра новина для початківців: серед трубчастих майже немає смертельно отруйних видів в Україні. Винятки, яких варто стерегтися, — сатанинський гриб, отруйний, але не смертельний, і жовчний гриб (гірчак), не отруйний, зате такий гіркий, що псує страву. Тому болети вважають безпечнішою групою для новачка.

Пластинчасті гриби

У пластинчастих грибів спід шапки утворений тонкими радіальними пластинками (як спиці в колесі), що розходяться від ніжки до краю.

• Як виглядає: рівні платівки-«ножі», розташовані променями.
• Хто це: сироїжка, печериця, опеньок, рядовка, глива, зеленушка — і, на жаль, найнебезпечніші гриби теж.
• Обережно: саме серед пластинчастих ховаються смертельні бліда поганка, мухомори й отруйні двійники печериць. Тому пластинчасті вимагають більшої уваги при визначенні.

Особливий випадок: несправжні пластинки

Є гриби, у яких спід ніби пластинчастий, але насправді це складки — товсті, роздвоєні, що низько збігають на ніжку. Класичний приклад — лисичка. Її «пластинки» не відділяються й переходять у ніжку. Ця ознака рятує від несправжньої лисички. Про двійників лисички — справжню та несправжню ми написали окремо.

Є й гриби зовсім без губки і без пластинок. Дощовики й порхавки, наприклад, мають форму кулі чи груші, а спори дозрівають у них усередині, як порошок. Їх теж їдять, але лише молодими, поки м'якоть усередині біла.

Чому це перше, на що дивляться

Тип гіменофора миттєво звужує коло пошуку вдвічі. Побачили губку під шапкою — це болет, і ви одразу відсікаєте всі пластинчасті види, зокрема поганки. Побачили пластинки — час бути особливо уважним і перевіряти вид ретельно.

Але сам по собі тип гіменофора — не гарантія їстівності. Це лише перший фільтр. Далі перевіряють колір, зміну на зрізі, запах, ніжку, кільце й основу. Ніколи не їжте гриб, у визначенні якого не впевнені на 100%.