Поверхня шляпки

Зовнішній шар шапинки гриба у мікології називається кутикулою (шкіркою) або пілеіпелісом (pileipellis). Як і шкіра у тварин, ця поверхня є першою лінією захисту тонкої та вразливої м'якоті гриба від агресивного зовнішнього середовища.

Кутикула захищає плодове тіло від двох головних ворогів:

1. Висихання: утримання вологи є критичним для дозрівання спор.

2. Комахи та слимаки: деякі поверхні виділяють гіркий слиз або стають жорсткими, щоб гриб не з'їли до того, як він розмножиться.

Мінливість під впливом погоди

Девід Аррора наголошує, що оцінювати поверхню шапинки потрібно виключно з урахуванням погоди.

Текстура гриба — це дуже динамічна характеристика. Якщо у довіднику написано, що гриб має "слизьку" шапинку (як маслюк), то в період двотижневої літньої посухи ця ж шапинка стане ідеально сухою, блискучою і навіть може потріскатися. З іншого боку, "сухий" і бархатистий польський гриб після потужної зливи здаватиметься вологим і трохи липким.

М.Я. Зерова рекомендує завжди злегка змочувати палець (або язик) і торкатися шапинки, щоб перевірити, чи не прихований під сухою на вигляд плівкою тонкий шар слизу, який просто застиг.

Головні типи текстур

Під час ідентифікації мікологи поділяють поверхні на кілька чітких категорій:

1. Гладка: найпоширеніший тип, без лусочок, слизу чи ворсинок.

2. Слизька / клейка: покрита шаром слизу або желатину.

3. Бархатиста / замшева: вкрита мікроскопічним пушком.

4. Волокниста: має вросли в шкірку радіальні "нитки".

5. Лускувата: шкірка розривається, утворюючи черепицю або пластівці.

6. Тріщинувата: глибокі розриви, що оголюють м'якоть під шкіркою.

Кожна з цих поверхонь може багато розповісти про те, який саме гриб ви тримаєте в руках і наскільки він безпечний.

Джерела

1.Зерова М.Я. та ін.. Визначник грибів України. 1979
2.Roger Phillips. Mushrooms (Roger Phillips)
3.David Arora. Mushrooms Demystified
4.Index Fungorum