Як відрізнити лепіоту червонопластинчасту від лепіоти гребінчастої

Шапка 4-10 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до випуклої, з часом стає плоско-розпростертою з невеликим горбком у центрі. Колір білий до кремового, у центрі іноді з блідо-охристими або кремовими лусочками, у молодого — гладенька шовковисто-біла. Поверхня шкірочки тонко-волокниста або з дрібними прирослими лусочками. Край шапки тонкий, у молодого підгорнутий.

Шапка 1,5–5 см, зрідка до 6. У молодого гриба вона дзвоникова чи тупоконічна, потім опукла, а згодом розпрямляється, часто з невисоким горбиком у центрі. Поверхня суха, не липка.

Фон білий або кремовий. Руда, помаранчево-бура чи червонувато-коричнева шкірка, коли шапка росте, розривається на дрібні лусочки. Вони лежать концентричними кільцями й рідшають до краю. Центр лишається суцільною гладенькою темною плямою, і саме ця «маківка» на світлій шапці впадає в око найперше. Край іноді тонко рубчастий.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, тонкі, вільні (не приросли до ніжки). Колір білий до кремового у молодого гриба, з віком — кремово-рожевуватий (звідси "червоно-пластинчаста" в українській назві). Споровий порошок білий до блідо-рожевого — важлива діагностична ознака (у печериць він чорно-коричневий).

Пластинки вільні, тобто не доростають до ніжки, часті, з короткими пластиночками між ними. Вони білі чи кремові й з віком лише трохи темнішають.

Відбиток спор білий або кремуватий. Рожеві чи шоколадні пластинки означають, що перед Вами не лепіота, а, наприклад, печериця. Та навіть білий відбиток не робить маленьку парасольку їстівною.

Ніжка 5-10 см заввишки, 0,7-1,5 см у товщину, циліндрична, у нижній частині злегка потовщена. Колір білий до кремового. На ніжці — просте плівчасте кільце, у молодого гриба чітке, з віком може зникнути. Поверхня гладенька.

Ніжка 2–7 см заввишки і лише 2–5 мм завтовшки, рівна або трохи потовщена донизу, гладенька, шовковиста, порожниста й ламка. Колір білуватий чи кремовий, до основи рожевуватий або буруватий, біля самої основи білий пушок грибниці.

Кільце у верхній частині ніжки біле, тонке, плівчасте й дуже крихке. У старих грибів його часто немає зовсім, тож відсутність кільця не означає, що перед Вами не лепіота. Піхви чи мішечка біля основи немає.

М'якуш середньої товщини, білий, у нижній частині ніжки — з ледь помітним рожевим відтінком. На зрізі кольору не змінює.

М'якоть тонка, біла, на зламі колір не змінює. Смак у довідниках описують як м'який або невиразний.

Слабкий нейтральний, без виражених нот. Не пробувати — без визначеного статусу безпеки.

Запах сильний і неприємний: різкий, як гума, світильний газ чи хімія. Через нього англійською гриб і називають «смердючою» лепіотою. Дехто чує в ньому щось фруктове чи солодкувате. Запах допомагає впізнати вид, але не робить гриб безпечнішим.