Моховик зелений чи Підвільшанник

Шапка 4-12 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична, з часом стає опукло-плоскою. Колір оливково-зелений, жовто-зелений, охряно-зелений, у молодого яскравіший, з віком блідішає. Поверхня бархатисто-сухувата, у вологу погоду ледь липка, у старого гриба часто потріскана з білими тріщинками між полігонами шкірочки.

Шапка підвільшанника сягає від 4 до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла з підгорнутим краєм, з віком стає розпростертою, нерідко з хвилястим краєм. Поверхня гладенька, у вологу погоду клейка чи слизька, у суху матова. Забарвлення глинисто-буре, жовтаво-вохристе чи світло-коричневе, з віком темніше; при пошкодженні поверхня може набувати темнішого відтінку. М'якоть тонка, тож шапка легко ламається.

Трубчастий гіменофор — трубочки приросли до ніжки. Колір яскраво-жовтий у молодого, з віком стає жовто-оливковим. Пори дрібні, ангулярні, синіють при натисканні — характерна реакція. Споровий порошок оливково-бурий.

Гіменофор трубчастий, але незвичний: трубочки дуже короткі, а пори дрібні, кутасто-неправильні, нерідко видовжені й анастомозуючі, помітно спускаються по ніжці. Колір їх яскраво-жовтий чи золотисто-жовтий, а при натисканні чи пошкодженні пори швидко синіють, набуваючи синьо-зеленого чи синьо-сірого відтінку. Це раптове посиніння — одна з найприкметніших ознак виду.

Ніжка 5-10 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, часто трохи звужена донизу. Колір жовто-охряний з тонкими повздовжніми червонувато-бурими лусочками-сіточкою — це характерна риса виду серед моховиків. Без кільця.

Ніжка коротка й тонка відносно шапки, заввишки від 3 до 7 сантиметрів, нерідко ексцентрична чи зігнута, звужена донизу. Колір її спершу у тон шапки — жовтаво-бурий, з віком темніє до червонувато-бурого. Поверхня гладенька. Кільця та вольви немає. На зрізі м'якоть ніжки теж може синіти.

М'якуш мʼясистий, блідо-жовтий, у нижній частині ніжки рудуватий. На зрізі повільно синіє (за 1-2 хвилини), потім блідне. Запах слабкий грибний, з нотою стиглого яблука. Смак мʼякий, приємний.

М'якоть м'яка, водяниста, блідо-жовта, на зрізі та повітрі синіє, набуваючи синьо-зеленкуватого відтінку. Смак м'який, невиразний, без гіркоти. Через водянисту консистенцію, що швидко розкисає, гриб має посередню харчову цінність; для столу обирають лише молоді щільні плодові тіла й обов'язково відварюють.

Слабкий приємний грибний, з фруктовою ноткою (яблуко).

Запах слабкий, невиразний, типово грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на жовті дрібні синіючі пори, клейку глинисту шапку та незмінний зв'язок із вільхою на вологих місцях.