Як відрізнити рамарію гроновидну від рамарії блідої

Шапки у звичному сенсі немає — гриб формує кущоподібне коралоподібне плодове тіло. Загальний розмір 10-20 см заввишки, 15-30 см у діаметрі, форма компактно-куляста до подушкоподібної. Складається з товстого спільного стовбура внизу і численних розгалужених "пальців" (гілочок) уверху. Колір основи білий до кремового, гілочки світло-кремові з характерними рожево-червоними або винно-фіолетовими кінчиками — діагностична риса.

Шапки немає. Плодове тіло кущисте, 5–15 см заввишки й завширшки, зрідка до 20 см. Гілки щільні, багато разів розгалужуються.

Колір блідий: гілки кремові, кольору кави з молоком, основа білувата. Кінчики молодих гілок тупі, з дрібними зубчиками і слабким бузково-рожевим відтінком. Зі старістю гриб ще більше блякне.

Спороносний шар покриває поверхню "пальців" (без пластинок чи трубочок). Споровий порошок охряний до жовтуватого.

Пластинок і трубочок немає. Гладенький спороносний шар вкриває гілки з усіх боків.

Споровий порошок блідо-жовтий. Спори еліптичні, 9–12 × 4,5–6,5 мкм, дрібнобородавчасті. Від схожих рамарій її надійно відрізняють лише під мікроскопом.

Спільна основа кущу — товста, м'ясиста, біла, 3-8 см заввишки, 4-6 см у діаметрі. Догори розгалужується на численні гілки, потім на дрібніші гілочки з рожевими кінчиками. Поверхня основи гладенька, біла, з віком жовтіє.

Окремої ніжки немає: гілки виходять з товстої білуватої основи. Кільця й вольви немає.

М'якуш щільний, білий, мармуровий, у старих стає жорсткуватим, волокнистим. На зрізі кольору не змінює — важлива діагностична ознака (отруйні рамарії можуть темніти). Запах приємний, фруктовий, іноді з ноткою редиски.

М'якуш білий і щільний. Смак визначники описують як м'який або гіркуватий.

Приємний, свіжий, фруктово-грибний, у молодого з ноткою редиски. Не різкий, без хімічних домішок.

Запах слабкий: німецькі визначники порівнюють його з мильною водою або описують як кислуватий, а шведський довідник як пряний. Для впізнавання він мало допомагає.