Моховик різнобарвний чи Моховик припудрений

Шапка моховика припудреного невелика, зазвичай від 3 до 10 сантиметрів у діаметрі. У молодості вона має опуклу, півкулясту форму, що з віком розкривається до подушкоподібної та майже плоскої. Поверхня шапки суха, оксамитово-повстиста на дотик, у зрілих грибів може дрібно розтріскуватися. Забарвлення темне й насичене — від каштаново-брунатного та шоколадного до оливково-коричневого, інколи з жовтуватими тонами. Найприкметніша риса — миттєва реакція на дотик: при найменшому натисканні поверхня шапки вмить наливається темно-синім, майже чорним кольором.

Шапка 3-7 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична, з часом стає опукло-плоскою. Колір яскраво-червоний, малиново-червоний, карміновий, у молодого насиченіший, з віком вицвітає до буро-червонястого. Поверхня бархатиста, суха, у вологу погоду ледь липка. У старого гриба часто потріскана на полігони з відкритим жовтим прошарком під шкірочкою (не червоним, як у тріщинуватого моховика).

Нижня частина шапки приховує трубчастий гіменофор із дрібними порами, які у молодому віці мають яскраво-жовтий або золотисто-жовтий колір, з дозріванням переходячи в оливково-жовтий. Та головна особливість гіменофора — це його блискавична й надзвичайно виразна реакція: варто лише торкнутися пор, як вони за мить наливаються глибоким чорнильно-синім, майже чорним кольором. За інтенсивністю та швидкістю цього посиніння моховик припудрений перевершує практично всі інші болетові гриби наших лісів.

Трубчастий гіменофор — трубочки приросли до ніжки. Колір жовтий у молодого, з віком стає жовто-оливковим. Пори дрібні, сильно синіють при натисканні. Споровий порошок оливково-бурий.

Ніжка моховика припудреного тонша й стрункіша за шапку, заввишки від 4 до 9 сантиметрів, циліндрична або злегка звужена донизу. Зверху вона жовтувата, а ближче до основи набуває червонувато-брунатних або іржавих тонів. Сітчастого малюнка на ніжці немає — її поверхня гладенька чи ледь волокниста. Як і вся решта гриба, ніжка миттєво й інтенсивно синіє при дотику чи натисканні. Кільце та вольва повністю відсутні.

Ніжка 4-7 см заввишки, 0,8-1,5 см у товщину, циліндрична, часто з потовщенням донизу. Колір жовтий згори, з виразними червонувато-бурими повздовжніми смугами і червонуватою ніжно-волокнистою сіточкою у нижній половині. У старого ніжка червоніша.

М'якоть моховика припудреного жовтувата, доволі м'яка й тонка, особливо у ніжці. Її визначальна риса — найшвидше й найвиразніше посиніння серед усіх болетових: щойно гриб розрізано, м'якоть буквально за секунди наливається густим темно-синім, майже чорнильним кольором по всій площі зрізу. Ця реакція ефектна, але цілком безпечна. Смак м'якоті м'який і приємний, без гіркоти, проте через високий вміст миш'яку їсти цей гриб не радять.

М'якуш тонкий, мʼякий, жовтий, у нижній частині ніжки з помітною яскраво-жовтою або жовто-оранжевою плямою при повздовжньому розрізі — діагностична риса виду. На зрізі сильно синіє (за 30-60 сек).

Запах моховика припудреного слабкий, м'який і типово грибний, без різких чи неприємних відтінків. Аромат не є визначальною ознакою виду, тож при ідентифікації варто орієнтуватися насамперед на темну оксамитову шапку та надзвичайно швидке й інтенсивне посиніння всіх частин гриба.

Слабкий приємний грибний, без виражених ноток.