Маленькі коричневі гриби на тонкій ніжці: чому їх не визначити за фото

Маленькі коричневі гриби на тонкій ніжці за фото не визначає ніхто: серед схожих між собою видів поруч ростуть нешкідливі й смертельно отруйні, як-от галерина облямована. Їх розрізняють за мікроскопом, а іноді лише за ДНК.

Такі грибочки трапляються всюди: на газоні біля дому, на пеньку, в моху, на мульчі з тріски в парку. Вони дрібні, непоказні й дуже схожі між собою. Розповідаємо, хто серед них ховається, що росте на газоні і як усе ж показати таку знахідку, щоб отримати чесну відповідь.

Що таке «маленькі коричневі гриби»

Це не рід і не родина, а робоча назва, якою грибники позначають цілу юрбу дрібних пластинчастих грибів без яскравих прикмет. Шапка зазвичай від одного до кількох сантиметрів, бура, вохриста чи бежева, ніжка тонка, пластинки теж бурі. В англомовних посібниках для них навіть є жартівливе скорочення LBM, little brown mushrooms. Його прославив Девід Арора в книжці «Mushrooms Demystified»: він писав, що так можна описати мало не половину грибів, які ви знайдете, а визначати їх новачкові просто нерозумно. Усталеної назви українською немає, тож ми кажемо по-простому.

У цю групу потрапляють гриби з різних, зовсім не споріднених родин: галерини, коноцибе, іноцибе, павутинники, псатирели, міцени, тубарії, панеолуси, псилоцибе. Схожими їх зробив спосіб життя, а не родинні зв'язки.

Ось наша знахідка з узбіччя: щільна купка бежевих дзвоників на гравії. Найімовірніше, це псатирели, але точніше за фото ми не скажемо, і це чесна відповідь для такого гриба.

Чому їх не визначити за фото

Причин кілька, і кожна сама по собі вже заважає.

Колір шапки змінюється просто на очах. У багатьох таких грибів шапка гігрофанна: волога вона темна й ніби напівпрозора, а підсихаючи блідне, часто смугами чи плямою від центру. Той самий гриб уранці темно-бурий, а вдень світло-вохристий. На двох фото він виглядає як два різні види. Так поводяться галерина облямована, опеньок літній, панеоліна, псатирели.

Кільце й павутинка зникають. Молоді гриби часто мають тонке кільце чи павутинне покривало під шапкою. З віком воно обривається, і на фото дорослого гриба його вже немає. Тож «кільця немає» ще нічого не доводить.

Головні відмінності не видно оком. Роди й види серед маленьких коричневих грибів розрізняють за будовою шкірки шапки, особливими клітинами на пластинках і формою спор, тобто під мікроскопом. Для частини видів не вистачає і мікроскопа, потрібна ДНК: так, серед галерин, які виглядали однаково, генетики знайшли десятки окремих видів.

Цей бурий гриб на довгій волокнистій ніжці ми сфотографували в траві під дубами. Пластинок на кадрі не видно, і через це навіть рід лишився під питанням: можливо, павутинник, а можливо, й ні. Про те, в якому порядку взагалі читати знімок гриба, ми писали в статті як визначити гриб за фото.

Хто ховається серед маленьких коричневих грибів

Більшість таких грибів людині не шкодять або просто неїстівні. Але серед них є три групи з різною отрутою, і дві з них можуть убити.

Отрута, що руйнує печінку.

У цих грибах аматоксини, та сама отрута, що в блідої поганки. Перші ознаки з'являються лише через 6–24 години, потім людині може на добу стати краще, а печінка тим часом руйнується. Варіння отруту не знешкоджує.

• Галерина облямована росте на гнилій деревині, пнях, у моху й на мульчі з тріски. Її найчастіше плутають з опеньком літнім: обидва мають буру шапку, кільце й однаковий іржаво-бурий споровий порошок.
• Pholiotina rugosa, дрібна родичка коноцибе з тонким кільцем. Української назви в неї немає. Аматоксини в ній знайдені, вона трапляється в садах, на клумбах, компості й мульчі і записана в переліку грибів України. Задокументованих отруєнь ми не знайшли, але це не означає, що вона безпечна: отрута та сама, що в поганки.
• Дрібні лепіоти: лепіота коричнево-червонувата, лепіота отруйна, лепіота рожева. Суворо кажучи, вони не «коричневі», бо пластинки й спори в них білі. Але це маленькі буруваті гриби з лусочками на шапці, вони ростуть у парках, садах, на трав'янистих місцях, і саме там їх збирають помилково. Від них описані смертельні отруєння в Європі та Азії.

Отрута, що руйнує нирки.

Павутинники (павутинник помаранчево-червоний отруйний і павутинник красивіший) містять орелланін. Чесно кажучи, це не крихітні грибочки: шапка в них 3–8 см, помаранчево-бура. Але вони теж бурі, з іржавими спорами, і серед сотень павутинників, схожих між собою, їх легко не впізнати. Підступність у часі: перші ознаки бувають через кілька днів, а то й через два-три тижні, коли нирки вже уражені. Докладно про цей рід у статті павутинники: як упізнати рід і чому їх краще не збирати.

Мускарин.

Його містять більшість перевірених іноцибе (іноцибе звичайний, іноцибе волокнистий, іноцибе Патуйяра), а також клітоцибе червонуватий отруйний і навіть міцена чиста. Мускарин діє швидко, за 15 хвилин – 2 години: рясний піт, слинотеча, сльози, біль у животі, сповільнений пульс. Здебільшого люди одужують у лікарні, але окремі смертельні випадки описано. Іноцибе лише в Німеччині й сусідніх країнах налічують близько 470 видів, і більшість із них ніхто не перевіряв на отруту. Тож жодного іноцибе не можна вважати безпечним.

Галюциногенні гриби.

Серед маленьких коричневих є й гриби з псилоцибіном, як-от псилоцибе напівланцетовидна. В Україні плодове тіло будь-якого гриба, що містить псилоцибін чи псилоцин, внесене постановою Кабміну № 770 до переліку особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено. Але для безпеки важливо інше: люди, які шукали такі гриби, не раз помилково з'їдали галерину чи павутинник і потрапляли в лікарню з ураженою печінкою або нирками.

Тло, якого найбільше.

Решта маленьких коричневих грибів зазвичай нешкідливі або просто неїстівні: псатирели, тубарії, більшість міцен, панеоліна, гімнопуси. Саме вони трапляються найчастіше. Біда в тому, що відрізнити їх від небезпечних сусідів на око не може ніхто.

Маленькі коричневі гриби на газоні: чи отруйні вони

Найчастіше на підстриженому газоні росте панеоліна сінокісна, а вона людям серйозної шкоди зазвичай не завдає. Але поруч у тій самій траві чи на клумбі можуть вирости гриби з аматоксинами, і на око їх не розрізнити.

Панеоліна сінокісна (гнойовик сінний) має буру шапочку 1–3 см, яка підсихаючи світлішає смугами, і тонку крихку ніжку. Вона неїстівна. Коли лікарі токсикологічних центрів Німеччини та Швейцарії простежили 19 випадків, коли малюки з'їли по одній–п'ять таких шапочок, серйозних симптомів не було в жодного. Чи є в ній сліди псилоцибіну, науковці сперечаються досі, але галюцинацій у тих дітей не було.

Проте газон і клумба не належать одному грибу. Там же ростуть коноцибе, Pholiotina rugosa, іноцибе, дрібні лепіоти, клітоцибе.

Це опеньок луговий, їстівний гриб, який теж росте кільцями в траві. Його білоспорові сусіди, клітоцибе червонуватий отруйний і дрібні лепіоти, бувають у тій самій траві. Описано випадки, коли людина збирала опеньок луговий, а з'їла лепіоту: в Генуї у 2023 році це закінчилося реанімацією, а в Канаді смертю.

Якщо дитина з'їла гриб з газону, телефонуйте 103 одразу, не чекаючи симптомів, і збережіть решту грибів. Батьки не можуть знати, панеоліна це чи щось небезпечне. МОЗ узагалі не радить давати дикорослі гриби дітям до 12 років.

Якщо гриб з'їв собака, одразу до ветеринара і візьміть із собою гриб чи фото. Собаки гинуть і від мускаринових грибів, що ростуть у траві, і від галерини, це задокументовано.

Споровий відбиток: що він покаже, а що ні

Споровий відбиток допомагає відсіяти частину родів, але не відрізняє смертельно отруйне від їстівного.

Зробити його просто. Зріжте шапку дорослого гриба, покладіть пластинками вниз на папір, половина якого біла, половина чорна, і накрийте склянкою. За кілька годин, а краще до ранку, на папері лишиться пилок спор. Колір підказує групу:

• білий: міцени, опеньок луговий, клітоцибе, гімнопуси, лепіоти;
• іржаво-бурий: галерина, коноцибе, павутинники, опеньок літній, тубарії;
• тьмяно-бурий: іноцибе, гебеломи, агроцибе;
• пурпурово-бурий до майже чорного: псатирели, псилоцибе;
• чорний: панеолуси, гнойовики.

А тепер головне. Відбиток не розрізняє смертельну галерину й їстівний опеньок літній: у них однаковий іржаво-бурий порошок. Так само однакові Pholiotina rugosa з аматоксинами й нешкідливі коноцибе. І так само білий порошок у їстівного опенька лугового та отруйних клітоцибе й лепіот поруч із ним. Тож відбиток допомагає визначити рід, а не вирішити, чи можна їсти.

Як показати такий гриб у Визначнику

Для маленьких коричневих грибів важить кожна деталь. Сфотографуйте шапку згори, пластинки знизу так, щоб було видно, як вони кріпляться до ніжки, і всю ніжку з основою: гриб треба викопати, а не зрізати. Покажіть, на чому він ріс (земля, трава, деревина, мох, тріска), які дерева поруч, і покладіть монету для масштабу. Якщо зробили споровий відбиток, додайте його фото. Докладніше про кожен кадр у статті як сфотографувати гриб, щоб його визначили.

Додайте знахідку у визначник грибів за фото, і грибники спробують її розпізнати. Будьте готові до чесної відповіді «тільки до роду» чи «за фото не визначити»: для цієї групи це нормально, і так відповів би й міколог. Програмам-визначникам тут довіряти не варто: у дослідженні на грибах із реальних отруєнь найкраща з них вгадала лише половину. Про це в статті додатки для визначення грибів за фото.

Головне правило для всієї групи: маленькі коричневі гриби в їжу не беруть. Навіть якщо здається, що це щось знайоме.

Якщо такий гриб уже з'їли

Телефонуйте 103 або 112 одразу, не чекаючи, поки з'являться симптоми. Найнебезпечніші отруєння, від галерини й павутинників, починаються пізно, коли час уже втрачено. Не лікуйтеся самі, не пийте алкоголю й збережіть решту грибів чи страви або хоча б фото: за ними лікарі й міколог зрозуміють, з якою отрутою мають справу. Варіння від цих отрут не рятує. Що ще варто знати, читайте в статті грибне отруєння, ознаки й перша допомога.