MycoNote
Лепіота коричнево-червонувата (Lepiota brunneoincarnata)
Фото: User:Strobilomyces · CC BY-SA 4.0 · джерело
Смертельно отруйний

Лепіота коричнево-червонуватаLepiota brunneoincarnata

Також відомий як: лепіота бурочервона

Перевірено експертом

Паспорт

Їстівність
Смертельно отруйний
Сезон
Черв. — Жовт.
Гіменофор
Пластинчастий
Колір шапки
Кремовий
Розмір
Малий (до 5 см)
Запах
Приємний
Перевірено
Так ✓
Порівняти з іншим грибом

Швидкі відповіді

Де шукати?

Листяний ліс, Мішаний ліс

Коли з'являється?

Черв. — Жовт.

Активні місяці: Червень, Липень, Серпень, Вересень, Жовтень.

Як впізнати? Три ознаки

  • Колір шапки: Кремовий, Рожевий, Червоний, Коричневий
  • Форма шапки: Опукла
  • Запах: Приємний

Сезон плодоношення

Січ
Лют
Бер
Кві
Тра
Чер
Лип
Сер
Вер
Жов
Лис
Гру

Червень – жовтень

Опис

Лепіота коричнево-червонувата (Lepiota brunneoincarnata) — один з трьох смертельно небезпечних грибів європейських газонів, разом з блідою поганкою і деякими галеринами. Невеликий гриб 2-5 см у діаметрі з кремовою або блідо-рожевуватою шапкою, рясно вкритою концентрично розташованими червонувато-коричневими лусочками — наче хтось присипав шапку червоним перцем. Росте на культурних газонах, у парках, садах, на квіткових клумбах — там, де часто гуляють діти. Тільки за останні 20 років в Європі задокументовано десятки смертельних випадків, переважно серед дітей дошкільного віку, які поклали гриб у рот "спробувати".

Це смертельно отруйний гриб з аматоксинами — тими самими токсинами, що в блідій поганці. Аматоксини руйнують клітини печінки і нирок на молекулярному рівні (блокують РНК-полімеразу). Дія повільна і підступна: перші 6-24 години після їди — нічого, людина почувається нормально. Далі — раптові гастроентеральні симптоми (нудота, блювота, діарея) тривалістю 1-2 доби. Потім ще один "світлий період" 1-2 доби — здається, що минулося. І нарешті — масивне ураження печінки і нирок на 4-7 день, з можливим летальним результатом без пересадки печінки. Жоден спосіб обробки токсини не нейтралізує. Жодного безпечного дозування не існує — навіть один гриб у супі може вбити дитину.

В Україні поширений по всій лісостеповій зоні: на культурних газонах, у парках, садах, на квіткових клумбах, у дитячих майданчиках, на узліссях. Сапротроф. Сезон червень-жовтень, з піком у вересні. Часто росте групами по 3-15 плодових тіл на однорідних трав'янистих ділянках. Особлива небезпека: росте саме там, де гуляють діти, і виглядає достатньо привабливо, щоб дитина захотіла "спробувати" — "маленький гарненький гриб як парасолька".

Шапка

Шапка маленька: 2-5 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до випуклої, з часом стає плоско-розпростертою з широким низьким горбком у центрі. Колір блідо-кремовий або рожевувато-кремовий на загальному фоні, з характерними концентричними кільцями червонувато-коричневих або цеглавих лусочок (наче присипана меленим перцем). У центрі шапки лусочки густіші, до краю — рідші. Поверхня під лусочками гладенька.

Гіменофор

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, тонкі, вільні (не приросли до ніжки). Колір білий до кремового, з віком — кремово-охристий. Споровий порошок білий — важлива ознака для відрізнення від печериць (у тих коричнево-чорний).

Ніжка

Ніжка 3-6 см заввишки, 0,3-0,7 см у товщину, циліндрична, тонка. Колір білуватий у верхній частині, у нижній — з червонувато-коричневими або рожевими тонами і дрібними лусочками. Кільце або відсутнє, або у вигляді тонкого нечіткого пояса з лусочок — у дозрілого гриба практично не видно. М'якуш ніжки щільний.

М'якоть

М'якуш тонкий, білий, у нижній частині ніжки — з рожевим відтінком. На зрізі кольору швидко не змінює. Без виражених запахів — пахне ніжно-фруктово.

Запах

Слабкий фруктово-солодкий, нагадує яблука — і саме це додає підступності. Запах не настораживає, а навіть привабливий, особливо для дітей. Не покладайтесь ні на запах, ні на смак при ідентифікації — обидва не вказують на смертельну отруйність.

Наукові синоніми (4)

Lepiota barlae Pat. 1905, Lepiota barlaeana Pat. 1909, Lepiota patouillardii Sacc. & Trotter 1912, Lepiota patouillardi Sacc. & Trotter 1912

Двійники

Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.

Часті запитання

Це справді смертельний гриб?

Так — це один з найнебезпечніших грибів Європи поряд з блідою поганкою. Документовані смертельні випадки переважно серед дітей, які з'їли гриб з газону. Категорично не торкатися, не давати дітям грати з ним, не зрізати голіруч (зберіть у пакет, помийте руки). Якщо є підозра, що дитина проковтнула — негайно до лікарні, навіть якщо у дитини немає симптомів. Перші 12-24 години немає жодних ознак, але саме у цей час найкращі шанси на врятування.

Що буде, якщо дитина проковтнула шматочок?

Негайно викличте 103 або 112. Не чекати симптомів — їх не буде перші 12-24 години. Зберіть залишки гриба у пакет (або сфотографуйте). У стаціонарі почнуть лікування превентивно: активне вугілля, силібінін і пеніцилін G як специфічна протиаматоксинова терапія. Чим раніше почати — тим вищі шанси. На 1-2 день можуть знадобитися гемодіаліз і моніторинг функції печінки. Один шматочок може бути смертельним для дитини — не зменшуйте серйозність ситуації.

Як перевірити двір на наявність цього гриба?

Обстежити газони, клумби, проміжки між плитками, краї стежок. Виглядає як маленька біла парасолька з "присипаними перцем" коричнюватими лусочками. Знайшли — обережно зрізати лопаткою з шматком ґрунту, спалити або викинути у щільному пакеті у смітник. Не виривати голіруч. Помити руки з милом. У місцях, де знайшли, перевіряти регулярно протягом наступних місяців — споровий міцелій може видавати плодові тіла повторно.

Чи можна якось її безпечно приготувати?

Ні. Аматоксини термостабільні і водорозчинні лише частково. Жоден спосіб обробки — варіння, маринування, сушіння, заморожування — не нейтралізує. Жодного безпечного дозування не існує.

Де вона зазвичай росте?

На культурних газонах, у парках, садах, на квіткових клумбах, у дитячих майданчиках, на узліссях. Любить родючі трав'янисті ґрунти з помірною вологістю. Часто росте групами по 3-15 плодових тіл на ділянках 1-3 м². Особливо часто на тих самих ділянках, де ростуть гриби-парасольки (Macrolepiota) і молоді печериці — їстівні види, плутанина з якими найфатальніша.

У яких регіонах України трапляється?

По всій лісостеповій зоні: всі три лісостепові смуги, Полісся, Карпати (нижні пояси). У степу — у парках і скверах. Поширений у населених пунктах: на дачах, у парках великих міст (Київ, Львів, Харків, Одеса). Класична "урбаністична" небезпека.

Коли вона плодоносить?

Червень — жовтень, з піком у серпні-вересні. Дуже довгий сезон — практично весь теплий період. У вологу осінь — особливо рясно. Найвищі шанси знайти — після рясних дощів через 5-7 днів на свіжо політому газоні.

З якими їстівними грибами найчастіше плутають?

З молодими грибами-парасольками великими (Macrolepiota procera) — їстівними і смачними. Принципова різниця: парасолька велика — велика (10-30 см!), Lepiota brunneoincarnata — маленька (2-5 см). Якщо знайшли маленьку "парасольку" з лусочками — це не молода парасолька, а імовірно отруйна Lepiota. Дорослі гриби-парасольки великі завжди великі — молоді з підгорнутим краєм теж бувають 5-10 см, але мають вже виражене велике плодове тіло. Якщо мала, на тонкій ніжці, з кремово-рожевим тоном — не брати. Загальне правило: всі дрібні Lepiota — не збирати в принципі.

Лепіота коричнево-червонувата їстівна чи отруйна?
Лепіота коричнево-червонувата — смертельно отруйна. Перед вживанням обов'язково перевіряйте актуальну інформацію у достовірних джерелах та консультуйтесь з фахівцями.
Лепіота коричнево-червонувата: трубчастий чи пластинчастий?
Гіменофор у лепіоти коричнево-червонуватої — пластинчастий.
Яка шапка у лепіоти коричнево-червонуватої?
Шапка маленька: 2-5 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до випуклої, з часом стає плоско-розпростертою з широким низьким горбком у центрі.
Яка ніжка у лепіоти коричнево-червонуватої?
Ніжка 3-6 см заввишки, 0,3-0,7 см у товщину, циліндрична, тонка. Колір білуватий у верхній частині, у нижній — з червонувато-коричневими або рожевими тонами і дрібними лусочками.

Джерела

  • [1]Вікіпедія (українська)
  • [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
  • [3]MycoBank Database
  • [4]Index Fungorum
  • [5]GBIF
  • [6]iNaturalist Ukraine