Дощовик грушеподібнийLycoperdon pyriforme
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Їстівний
- Сезон
- Черв. — Лист.
- Гіменофор
- Камерний
- Колір шапки
- Білий
- Розмір
- Малий (до 5 см)
- Запах
- Приємний
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Листяний ліс, Мішаний ліс, Хвойний ліс
Коли з'являється?
Черв. — Лист.
Активні місяці: Червень, Липень, Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Білий, Кремовий, Коричневий
- Форма шапки: Неправильна
- Запах: Приємний
Опис
Дощовик грушоподібний — невеликий, але дуже фотогенічний гриб. Плодові тіла мають характерну грушоподібну або обернено-яйцеподібну форму: товста округла «голівка» зверху і звужена «ніжка-стебло» знизу, біла або кремова, з дрібнолускатою поверхнею. Розмір 2-5 см заввишки. Це єдиний дощовик в Україні, який росте великими групами прямо на деревині — на пеньках, повалених стовбурах, корінні листяних і хвойних дерев. Інші дощовики ростуть на ґрунті.
добрий їстівний у молодому віці, поки м'якуш чисто білий. Має ніжний м'який смак, нагадує курятину з тонким горіховим відтінком. Підходить для смаження у паніровці (як ескалоп), тушкування, додавання у супи. ключове правило дощовиків: розрізати кожне зібране плодове тіло навпіл перед готуванням — м'якуш має бути однорідно білий. Будь-який жовтуватий, зеленуватий або фіолетовий відтінок означає, що гриб уже визрів (формується спорова маса) — викидати. Безпечний для збирача: характерне середовище (пеньки) і дрібний розмір не повторюються у небезпечних видів.
В Україні поширений по всій лісовій і лісостеповій зоні. Зустрічається у Карпатах, Поліссі, Лісостепу, гірському Криму. Сезон дуже довгий: червень-листопад, кілька хвиль після дощів. Часто росте величезними колоніями по 30-100 плодових тіл на одному пеньку.
Шапка
Плодове тіло грушоподібне або обернено-яйцеподібне, 2-5 см заввишки, 1,5-3,5 см шириною у верхній частині. Верхня (фертильна) частина — округла голівка; нижня (стерильна) — звужена «ніжка-стебло» 1-2 см. Колір: молоді — білий, кремовий, з віком — жовтувато-коричневий до бурого. Поверхня вкрита дрібними бородавками і лусочками, які з часом стираються. У зрілих верхня частина вмирає, відкривається оливкова спорова маса.
Гіменофор
Гіменофор внутрішній (gleba). Молода глеба біла, щільна, однорідна. З віком жовтіє, зеленіє, перетворюється у темно-оливкову порошкоподібну спорову масу. Споровий порошок темно-оливково-коричневий.
Ніжка
Окремої ніжки нема — плодове тіло цільне. Нижня стерильна частина — це «ніжка-стебло», 1-2 см заввишки, біла, з лусочками, переходить у білуваті ризоморфи (тяжі міцелію), якими гриб прикріплений до деревини.
М'якоть
м'якуш у молодих білий, однорідний, м'який, з ніжним смаком. З віком жовтіє, зеленіє, перетворюється у спорову масу. Перевірка перед готуванням: розріз показує однорідний білий — годиться; будь-який інший колір — викидати.
Запах
Слабкий приємний грибний запах. Смак м'який, з тонким горіховим відтінком.
›Наукові синоніми (2)
Lycoperdon pyriforme β tessellatum Pers. (1801), Morganella pyriformis (Schaeff.) Kreisel & D.Krüger (2003)
Двійники
Як не сплутати — детальні порівняння
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Дощовик луговий
Lycoperdon pratense
Дощовик умбровий
Lycoperdon umbrinum
Лікопердон соскоподібний
Lycoperdon mammaeforme
.webp)
Печериця великоспорова
Agaricus crocodilinus
Печериця взута
Agaricus subperonatus
Печериця двоспорова
Agaricus bisporus
Печериця дрібнолуската
Agaricus squamuliferus
Печериця їстівна
Agaricus bitorquis
Часті запитання
Чи безпечно його їсти?
Так, у молодому віці — добрий їстівний гриб. Безпечний для збирача, якщо дотримуватись правила: розрізати кожне плодове тіло перед готуванням і перевіряти м'якуш на однорідно білий колір. Якщо всередині жовтуватий або зеленуватий — гриб уже визрів, не годиться.
Чим він відрізняється від несправжнього дощовика?
критична відмінність: справжній дощовик грушоподібний у молодому віці має чисто білий м'якуш на зрізі. Несправжній дощовик (Scleroderma) — темно-фіолетово-чорний м'якуш уже у молодому віці. завжди розрізайте дощовики перед готуванням. Несправжній — отруйний, викликає шлункові розлади.
Де його шукати?
На пеньках, повалених стовбурах, корінні листяних (вільха, береза, осика, дуб) і хвойних (сосна, ялина) дерев. це єдиний дощовик в Україні, що росте на деревині. Часто величезні колонії по 30-100 плодових тіл на одному пеньку. У старих лісах з валежником — звичайна знахідка.
У яких регіонах України він росте?
По всій лісовій і лісостеповій зоні: Карпати, Прикарпаття, Полісся, Західний/Правобережний/Лівобережний Лісостеп, гірський Крим. У степу — лише у заплавних і паркових насадженнях зі старим валежником.
Коли його шукати?
Червень-листопад. Кілька хвиль плодоношення після дощів. Перша — червень-липень, друга — серпень, третя — вересень-жовтень. Витримує перші легкі заморозки. Молоді плодові тіла (білі і пружні) тримаються 5-10 днів.
Як зрозуміти, що гриб ще їстівний?
Зовні: чисто білий або кремовий колір, пружне плодове тіло на дотик. Якщо поверхня жовтувата або бура, плодове тіло м'яке — гриб зрілий. Точна перевірка — розріз: молодий — однорідний білий м'якуш; зрілий — жовтуватий, зеленуватий або фіолетовий всередині.
З чим його плутають?
Найнебезпечніше — з несправжнім дощовиком (Scleroderma citrinum, S. verrucosum). Несправжній отруйний, викликає шлункові розлади. Відмінності: справжній росте на деревині, несправжній — на ґрунті. Справжній має білий м'якуш молодим; несправжній — темно-фіолетово-чорний уже у молодому віці. Шкірочка справжнього тонка, несправжнього — тверда як шкаралупа.
А інші дощовики?
Дощовик їстівний (Lycoperdon perlatum) — теж їстівний, але росте на ґрунті, не на деревині, з більш круглою шапкою без вираженого «грушоподібного» стебла. Усі справжні дощовики у молодому віці їстівні — головне переконатись, що м'якуш чисто білий і що ви розрізали плодове тіло перед готуванням.
Дощовик грушеподібний їстівний чи отруйний?
Який гіменофор у дощовика грушеподібного?
Яка шапка у дощовика грушеподібного?
Яка ніжка у дощовика грушеподібного?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine