MycoNote
Іноцибе Патуйяра (Inocybe erubescens)
Фото: Danny Steaven · CC BY-SA 4.0 · джерело
Смертельно отруйний

Іноцибе ПатуйяраInocybe erubescens

Перевірено експертом

Паспорт

Їстівність
Смертельно отруйний
Сезон
Трав. — Серп.
Гіменофор
Пластинчастий
Колір шапки
Білий
Розмір
Середній (5–15 см)
Запах
Приємний
Перевірено
Так ✓
Порівняти з іншим грибом

Швидкі відповіді

Де шукати?

Листяний ліс, Мішаний ліс

Коли з'являється?

Трав. — Серп.

Активні місяці: Травень, Червень, Липень, Серпень.

Як впізнати? Три ознаки

  • Колір шапки: Білий, Кремовий, Червоний, Рожевий
  • Форма шапки: Опукла
  • Запах: Приємний

Сезон плодоношення

Січ
Лют
Бер
Кві
Тра
Чер
Лип
Сер
Вер
Жов
Лис
Гру

Травень – серпень

Опис

Іноцибе Патуйяра (Inocybe erubescens, синонім Inocybe patouillardii) — найнебезпечніший представник роду Іноцибе у Європі і один з небагатьох грибів, від яких задокументовані смертельні випадки серед дорослих здорових людей. Невеликий гриб з білуватою, шовковисто-блискучою шапкою, яка з віком або від дотику повільно набуває червоного, цегляно-карміновий або рожево-червоного кольору. Звідси наукова назва erubescens — "той, що червоніє". Цей повільний рум'янець — головна діагностична ознака виду. Зовнішньо настільки схожий на молоду печерицю, рядівку травневу або калоцибе майський, що випадків плутанини — багато.

Це смертельно отруйний гриб. Містить надзвичайно високу концентрацію мускарину — у 100-200 разів більше, ніж мухомор червоний. На відміну від всіх інших отруйних грибів роду Inocybe, які викликають важке, але виліковне отруєння, цей вид може вбити навіть здорового дорослого, якщо допомога запізниться. Симптоми починаються швидко — через 15-60 хвилин: рясне слинотечення, профузне потовиділення, спазми, брадикардія, колапс. Антидот — атропін, його дають у стаціонарі під контролем кардіолога. У всій Європі цей гриб офіційно класифікований як небезпечний; задокументовані смертельні випадки в Італії, Франції, Швейцарії, Україні. Категорично НЕ збирати в жодному вигляді — ні дорослому, ні дитині не куштувати навіть шматочком.

В Україні поширений у листяних і мішаних лісах — переважно під дубом, буком, грабом, ліщиною. Любить вапнякові і лужні ґрунти. Сезон — травень — серпень, з піком у червні-липні. Часто росте групами по 3-10 плодових тіл, у трав'янистих місцях, на узліссях, у садах і парках з листяними деревами. Збігається з сезоном пошуку молодих печериць і калоцибе — звідси і ризик плутанини.

Шапка

Шапка 3-10 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до випуклої, з широким горбком у центрі; з віком розгортається. Поверхня шовковисто-блискуча, з тонкими радіальними волокнами і врослими лусочками. Колір спочатку білуватий, кремовий або кольору слонової кістки; з віком і при дотику повільно червоніє — спочатку рожевіє, потім стає цегляно-карміновим або кориково-червоним. Найкраще червоніння помітно по краю шапки і у місцях механічних пошкоджень. Це — ключова діагностична ознака.

Гіменофор

Пластинчастий гіменофор. Пластинки досить часті, з виїмчастим прикріпленням. У молодого гриба — білувато-рожевуваті, з віком — оливково-бурі до буро-цегляних. Споровий порошок оливково-бурий або тютюнового кольору — характерний для всього роду Inocybe.

Ніжка

Ніжка 3-10 см заввишки, 0,5-1,5 см у товщину, циліндрична або донизу злегка розширена. Колір білуватий до кремового, з рожевим або червонувато-цегляним відтінком (особливо у нижній частині). При дотику і з віком — червоніє, як і шапка. Поверхня поздовжньо-волокниста, без кільця. м'якуш ніжки щільний.

М'якоть

м'якуш товстий, білий; на зрізі повільно червоніє (через 10-30 хвилин), особливо у нижній частині ніжки. Це — найнадійніша діагностична ознака для відрізнення від печериць, у яких м'якуш або не змінює кольору, або жовтіє. Аромат і смак свіжого м'якуша приємні, фруктово-солодкуваті — і саме це додає підступності.

Запах

солодко-фруктовий, з нотами стиглих груш або яблук — нетиповий для роду Inocybe, які зазвичай мають сперматичний або затхлий запах. Цей привабливий аромат + червоніюча біла шапка + сезон, коли збирають їстівні білі гриби — ідеальна пастка для збирача-початківця. ніколи не покладайтесь на запах при ідентифікації цього виду.

Наукові синоніми (1)

Inocybe patouillardii Bres.

Двійники

Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.

Часті запитання

Це справді смертельний гриб?

ТАК — це один з небагатьох справді смертельно небезпечних видів роду Inocybe. Документовані летальні випадки серед дорослих здорових людей у Європі. Категорично не збирати в жодному вигляді. Спокуса "трохи спробувати" або плутанина з печерицею може коштувати життя.

Що буде, якщо випадково з'їсти?

Через 15-60 хвилин — раптове профузне слинотечення (літрами), потовиділення наскрізь одежі, сльозотечення, нежить, відчуття задухи, повільне серцебиття до 30-40 уд/хв, падіння тиску, спазми у животі, діарея. У важких випадках — колапс і ризик зупинки серця. негайно викликайте 103 або 112 — не зволікайте "може минеться". У стаціонарі введуть атропін. Зберіть залишки гриба у пакет — лікарю критично знати, що саме з'їли. Самолікування атропіном НЕ можна — у неправильній дозі він смертельний.

Як НЕ переплутати з печерицею?

три критичні відмінності. (1) м'якуш на зрізі: у Inocybe erubescens — повільно червоніє через 10-30 хв (особливо у нижній частині ніжки). У молодої печериці — або не змінює кольору, або жовтіє. (2) пластинки: у Inocybe — спочатку білуваті, потім оливково-бурі. У печериці — спочатку рожеві, потім шоколадно-бурі і майже чорні. (3) споровий відбиток: у Inocybe — оливково-бурий. У печериці — чорно-бурий. Перед їжею обов'язково розрізати молодий гриб навпіл і чекати 10 хвилин — якщо м'якуш почав червоніти, не їсти.

Де він зазвичай росте?

У листяних і мішаних лісах під дубом, буком, грабом, ліщиною. Любить вапнякові і лужні ґрунти. Часто росте у трав'янистих місцях, на узліссях, у садах і парках зі старими листяними деревами. Утворює мікоризу — прив'язаний до конкретних дерев.

У яких регіонах України трапляється?

Карпати, Прикарпаття, Західний і Правобережний Лісостеп (особливо на вапнякових ґрунтах Поділля), рідше — Полісся. У степу — у парках і байрачних лісах. Вид нечастий, але регулярно знаходять.

Коли він плодоносить?

Травень — серпень, з піком у червні-липні. Це збігається з сезоном пошуку весняних їстівних видів (калоцибе майський, ранні печериці), що додатково ускладнює ризик плутанини.

З якими їстівними грибами найчастіше плутають?

З молодою печерицею (Agaricus) — найчастіше і найфатальніше. З калоцибе майським (Calocybe gambosa) — теж білуватий весняний гриб. З ентоломою садовою — теж білий весняний. Загальне правило: ніколи не брати білий або кремовий лісовий гриб без перевірки м'якуша на червоніння + спорового відбитку. Якщо м'якуш червоніє через 10-30 хв — категорично не їсти.

Чи відрізняється від інших Іноцибе?

ТАК — це єдиний широковідомий Inocybe з білою/кремовою шапкою, яка червоніє. Інші отруйні Іноцибе зазвичай мають коричневу або жовтувату шапку від самого початку. Червоніюча біла шапка + сперматично-фруктовий запах + споровий порох оливково-бурий = саме I. erubescens, найнебезпечніший серед них.

Іноцибе Патуйяра їстівна чи отруйна?
Іноцибе Патуйяра — смертельно отруйна. Перед вживанням обов'язково перевіряйте актуальну інформацію у достовірних джерелах та консультуйтесь з фахівцями.
Іноцибе Патуйяра: трубчастий чи пластинчастий?
Гіменофор в іноцибе Патуйяра — пластинчастий.
Яка шапка в іноцибе Патуйяра?
Шапка 3-10 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до випуклої, з широким горбком у центрі; з віком розгортається. Поверхня шовковисто-блискуча, з тонкими радіальними волокнами і врослими лусочками.
Яка ніжка в іноцибе Патуйяра?
Ніжка 3-10 см заввишки, 0,5-1,5 см у товщину, циліндрична або донизу злегка розширена. Колір білуватий до кремового, з рожевим або червонувато-цегляним відтінком (особливо у нижній частині). При дотику і з віком — червоніє, як і шапка.

Джерела

  • [1]Вікіпедія (українська)
  • [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
  • [3]MycoBank Database
  • [4]Index Fungorum
  • [5]GBIF
  • [6]iNaturalist Ukraine