Печериця польоваAgaricus arvensis

Так, без обмежень. Дуже смачна і ароматна. Молоді гриби кращі. Старі екземпляри з червивим м'якушем краще пропустити. Найважливіша застереження — не плутати з жовтошкірою печерицею і з мухоморами білого смердючого (див. наступні запитання).

Запах і місце пожовтіння. Жовтошкіра (A. xanthodermus) пахне чорнилом, фенолом, аптечною мазиз — НЕПРИЄМНО. Польова — пахне виразно анісом і мигдалем — ПРИЄМНО. Жовтіння: у жовтошкірої — яскравий хром-жовтий колір у нижній частині ніжки при пошкодженні, за кілька секунд. У польової — повільне і легке пожовтіння у шапці, не у нижній частині ніжки. Якщо запах нездоровий або жовтіє ніжка швидко і яскраво — не беремо.

Три ознаки. (1) Пластинки: у мухомора — БІЛІ на всіх стадіях. У печериці — рожеві у молодого, темно-коричневі у зрілого. (2) Вольва: у мухомора в основі ніжки мішечковидна вольва-шкаралупа, у печериці — відсутня. Викопуйте ніжку, а не зрізайте. (3) Місце росту: мухомори ростуть у лісі біля дерев. Польова — на луках і пасовищах, далі від лісу. Серйозна плутанина малоймовірна, але теоретично можлива на узліссях.

Це природний фенілетанол і споріднені ароматичні сполуки, що виробляються гриба при дозріванні. Особливо багато їх у молодих свіжих плодових тілах. Розкривається повністю при сушінні — сухий порошок з польової печериці один з найароматніших серед усіх грибних спецій. Зберігати у щільно закритій банці.

На луках, пасовищах, занедбаних городах, узліссях, заплавних луках, узбіччях ґрунтових доріг. Особливо рясно поряд з тваринницькими фермами і місцями випасу худоби — грибниця живиться нітрогенно-збагаченим ґрунтом. Часто росте відьминими кільцями діаметром 3-15 м.

По всій країні: Карпати (полонини), Прикарпаття, Полісся (заплавні луки), лісостеп, степ. У степовій зоні — особливо рясно на пасовищах Херсонщини, Запоріжжя, Одещини. Один з найпоширеніших лугових грибів.

Червень — листопад, з піком у серпні-вересні. Любить теплу вологу погоду після літніх дощів. Після перших легких заморозків плодоношення припиняється.

З печерицею звичайною (A. campestris) — теж лугова, теж їстівна, тільки менша і без анісового запаху. З печерицею жовтошкірою (A. xanthodermus) — отруйна, запах ліків. Найнебезпечніша помилка — з молодими білими мухоморами на узліссях; але мухомори ростуть біля дерев, не на відкритих луках.

Смажити по-польськи з цибулею і сметаною — класична страва, де анісовий аромат розкривається повністю. Маринувати з лавровим листом і чорним перцем. Тушкувати з картоплею і м'ясом. Сушити молоді шапочки — отримуєте найароматнішу грибну приправу, ложка якої перетворює звичайний бульйон на ресторанну страву. Морозити — обов'язково спочатку відварити.