Як відрізнити печерицю польову від іноцибе Патуйяра

Шапка 3-10 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до випуклої, з широким горбком у центрі; з віком розгортається. Поверхня шовковисто-блискуча, з тонкими радіальними волокнами і врослими лусочками. Колір спочатку білуватий, кремовий або кольору слонової кістки; з віком і при дотику повільно червоніє — спочатку рожевіє, потім стає цегляно-карміновим або кориково-червоним. Найкраще червоніння помітно по краю шапки і у місцях механічних пошкоджень. Це — ключова діагностична ознака.

Шапка 6-20 см у діаметрі, у молодого гриба щільно напівсферична до яйцеподібної, край часто підгорнутий. З часом стає опукло-плоскою. Колір чисто білий до кремового, з тонкими жовтуватими відтінками у старого, при дотику плями жовтіють до охряних. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь липка, у суху — суха матова. Іноді з тонкими волокнистими лусочками у центрі.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки досить часті, з виїмчастим прикріпленням. У молодого гриба — білувато-рожевуваті, з віком — оливково-бурі до буро-цегляних. Споровий порошок оливково-бурий або тютюнового кольору — характерний для всього роду Inocybe.

Пластинчастий гіменофор — пластинки вільні, часті. У молодого — сірувато-білі, з рожевуватим відтінком, з віком стають темно-коричневими, шоколадно-чорнуватими. Споровий порошок темно-бурий.

Ніжка 3-10 см заввишки, 0,5-1,5 см у товщину, циліндрична або донизу злегка розширена. Колір білуватий до кремового, з рожевим або червонувато-цегляним відтінком (особливо у нижній частині). При дотику і з віком — червоніє, як і шапка. Поверхня поздовжньо-волокниста, без кільця. м'якуш ніжки щільний.

Ніжка 6-12 см заввишки, 1,5-3 см у товщину, товста, мʼясиста, циліндрична, у нижній частині злегка потовщена. Колір білий до кремового. У верхній частині — крупне плівчасте подвійне кільце з характерним "зубчатим" нижнім краєм (схоже на колесо) — діагностична риса виду.

м'якуш товстий, білий; на зрізі повільно червоніє (не одразу: іноді лише через 30 хвилин і пізніше), особливо у нижній частині ніжки. Це — важлива діагностична ознака для відрізнення від більшості печериць, у яких м'якуш або не змінює кольору, або жовтіє (втім, деякі лісові печериці, як-от Agaricus silvaticus, теж червоніють, тому дивіться також на пластинки і споровий відбиток). Аромат і смак свіжого м'якуша приємні, фруктово-солодкуваті — і саме це додає підступності.

М'якуш щільний, мʼясистий, білий, на зрізі повільно жовтіє у м'якуші шапки і верхньої частини ніжки. Не червоніє (на відміну від A. silvaticus). Запах виразний анісово-мигдальний — характерна ознака виду.

солодко-фруктовий, з нотами стиглих груш або яблук — нетиповий для роду Inocybe, які зазвичай мають сперматичний або затхлий запах. Цей привабливий аромат + червоніюча біла шапка + сезон, коли збирають їстівні білі гриби — ідеальна пастка для збирача-початківця. ніколи не покладайтесь на запах при ідентифікації цього виду.

Виразний анісово-мигдальний, фруктовий — найхарактерніша діагностична ознака. Розкривається при розтиранні м'якуша між пальцями. Цей запах — одне з найприємніших грибних вражень у польовому грибництві.