Печериця стрункаAgaricus comtulus

Шапка печериці стрункої невелика — від 2 до 5 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста чи опукла, з віком розкривається до плоскої. Поверхня суха, гладенька чи дрібно-волокниста, біла, кремова чи зі слабким сірувато-жовтуватим відтінком, нерідко в центрі темніша. Від дотику може ледь жовтіти. Дрібний розмір та світле забарвлення надають грибові скромного, делікатного вигляду.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки вільні, не приростають до ніжки, часті. Колір їх із віком змінюється: у молодих грибів вони блідо-рожеві чи сірувато-рожеві, потім темніють до коричневих і чорнувато-бурих. Споровий порошок темно-коричневий. Рожевіючі молоді пластинки відрізняють печерицю від білопластинкових отруйних мухоморів.

Ніжка тонка, струнка, біла, заввишки від 2 до 5 сантиметрів, нерідко з трохи потовщеною основою. У верхній частині розташоване тонке білувате кільце — слід від покривала, яке у дрібних грибів буває нестійким. Вольви біля основи немає — важлива відмінність від отруйних мухоморів.

М'якоть біла, тонка, на зрізі ледь жовтіє чи лишається незмінною. Смак м'який, приємний, із легкою анісово-мигдалевою ноткою. Через тонкість та невеликий розмір кулінарна цінність скромна, тож гриб радше доповнює кошик, ніж стає основою страви.

Запах приємний, слабкий, з анісовою чи мигдалевою ноткою. Якщо ж гриб пахне чорнилом чи карболкою, а м'якоть на зрізі яскраво жовтіє, — це може бути отруйна печериця жовтошкіра чи її дрібні родичі, і брати такий гриб не можна.