Як відрізнити печерицю струнку від печериці рудіючої отруйної

Шапка 5-15 см у діаметрі, у молодого гриба щільно напівсферична до прямокутно-обрізаної (характерна риса — "квадратна" молода шапка), з часом стає опукло-плоскою. Колір білий до кремового, у центрі іноді сірувато-бурий. Найхарактерніша ознака — при дотику до шапки або краю утворюються яскраво-хром-жовті плями, особливо помітні у молодого гриба. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь липка.

Шапка печериці стрункої невелика — від 2 до 5 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста чи опукла, з віком розкривається до плоскої. Поверхня суха, гладенька чи дрібно-волокниста, біла, кремова чи зі слабким сірувато-жовтуватим відтінком, нерідко в центрі темніша. Від дотику може ледь жовтіти. Дрібний розмір та світле забарвлення надають грибові скромного, делікатного вигляду.

Пластинчастий гіменофор — пластинки вільні, часті. У молодого — блідо-рожево-сірі, з віком стають темно-коричневими, шоколадно-чорнуватими. Споровий порошок темно-бурий. Колір пластинок типовий для печериць — це не діагностично проти жовтошкірої.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки вільні, не приростають до ніжки, часті. Колір їх із віком змінюється: у молодих грибів вони блідо-рожеві чи сірувато-рожеві, потім темніють до коричневих і чорнувато-бурих. Споровий порошок темно-коричневий. Рожевіючі молоді пластинки відрізняють печерицю від білопластинкових отруйних мухоморів.

Ніжка 5-12 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, з вираженою бульбоподібною основою (відрізнення від інших печериць — у яких ніжка більш рівна). Колір білий. Найважливіша діагностична ознака: при розрізі м'якуш у нижній частині ніжки і у потовщенні-цибулині яскраво-хром-жовтий, часто майже неоновий, реакція швидка (10-30 секунд). У верхній частині — біле плівчасте кільце, у молодого виразне.

Ніжка тонка, струнка, біла, заввишки від 2 до 5 сантиметрів, нерідко з трохи потовщеною основою. У верхній частині розташоване тонке білувате кільце — слід від покривала, яке у дрібних грибів буває нестійким. Вольви біля основи немає — важлива відмінність від отруйних мухоморів.

М'якуш щільний, білий у шапці і верхній частині ніжки, у нижній частині ніжки яскраво-жовтий навіть без пошкодження. На зрізі НИЖНЯ ЧАСТИНА НІЖКИ ЯСКРАВО ЖОВТІЄ до хром-жовтого — головна діагностична ознака. У шапці теж жовтіє, але слабше. Запах виразний неприємний — чорнила, фенолу, аптечної мазі, креозоту.

М'якоть біла, тонка, на зрізі ледь жовтіє чи лишається незмінною. Смак м'який, приємний, із легкою анісово-мигдалевою ноткою. Через тонкість та невеликий розмір кулінарна цінність скромна, тож гриб радше доповнює кошик, ніж стає основою страви.

Виразний неприємний з нотою чорнила, фенолу, аптечної мазі, креозоту, типографської фарби. Розкривається при розтиранні м'якуша між пальцями і особливо у нижній частині ніжки. Цей запах — найнадійніша ознака: жодна їстівна печериця такого запаху не має.

Запах приємний, слабкий, з анісовою чи мигдалевою ноткою. Якщо ж гриб пахне чорнилом чи карболкою, а м'якоть на зрізі яскраво жовтіє, — це може бути отруйна печериця жовтошкіра чи її дрібні родичі, і брати такий гриб не можна.