Ліщина

Мікоризні союзи ліщини та трюфельні скарби

М.Я. Зерова у «Визначнику грибів України» класифікує ліщину як надзвичайно активний мікоризоутворювач, чиє коріння здатне підтримувати симбіоз із сотнями видів лісових грибів.

Але головна слава ліщини, про яку детально пише Рогер Філліпс у довіднику «Mushrooms», полягає в її спорідненості з гастероміцетами, а саме — трюфелями (Tuber):

1. Трюфель літній (чорний російський) - Tuber aestivum: Цей делікатесний гриб, що росте під землею, обожнює симбіоз із ліщиною на вапнякових ґрунтах.

2. Французький перигорський та білий п'ємонтський трюфелі: В Європі саме саджанці ліщини, заражені міцелієм трюфеля, є основою для створення промислових трюфельних плантацій (через те, що ліщина росте і вступає в симбіоз значно швидше, ніж дуб).

Окрім підземних делікатесів, Девід Аррора у «Mushrooms Demystified» виділяє цілу низку шапинкових грибів, що ростуть у ліщині:

- Хрящі-молочники (Lactarius): Ліщина часто супроводжується хрящем-молочником перцевим (Lactarius piperatus) та вовнянками.

- Білий гриб (Boletus reticulatus): Сітчаста (рання) форма білого гриба іноді зустрічається під великими кущами ліщини, якщо поруч є дуби або граби.

- Сироїжки (Russula): Величезна кількість видів сироїжок, особливо із зеленими та жовтими шапинками.

Але ліщина є також одним із головних дерев-партнерів для блідої поганки (Amanita phalloides). Густі кущі ліщини створюють ідеальну тінь і зберігають вологу — саме те середовище, яке обожнює цей смертельно отруйний вид.

Ліщина як субстрат для сапротрофів

Старі, відмерлі гілки ліщини рідко підтримують великі дереворуйнівні гриби (як трутовики або гливи) через свій малий діаметр. Проте вони є субстратом для десятків видів дрібних дискоміцетів (аскоміцетів), що нагадують дрібні чашечки або блюдечка на гнилій деревині.