Хрящ-молочник перцевийLactifluus piperatus

Так, після обробки: вимочити 1-2 доби зі зміною води, потім відварити 15-20 хвилин з виливанням відвару, потім засолити на 40 днів. У засолі — пружний, з насиченим смаком. Сирим або просто звареним викликає сильний гастроентерит через гострі подразники.

Так, у Скандинавії і Балтії історично сушили пекучі шматочки і подрібнювали у порошок як замінник чорного перцю. Це народна традиція, не сучасна рекомендація. Використовували дуже малими дозами. Сучасні довідники такого способу не радять — є кращі (і безпечніші) альтернативи.

У листяних і мішаних лісах, переважно під дубом, грабом, рідше буком, ліщиною, березою. Любить старі лісові ділянки, узлісся, добре освітлені галявини. У чисто хвойних лісах не зустрічається.

По всій лісовій і лісостеповій зоні. Особливо численний у дубових лісах Полісся, лісостепу, Прикарпаття. У степу — у штучних дубових і ясеневих посадках. У Карпатах — у мішаних лісах з участю дуба і граба.

Липень-жовтень. Пік плодоношення — серпень-вересень, особливо після затяжних дощів. У вологе літо може йти масово вже з кінця липня.

Три ознаки разом: 1) велика біла гладка шапка без зон і опушення; 2) дуже густі, тонкі пластинки (помітно густіші, ніж у будь-якого іншого молочника); 3) рясне дуже пекуче біле молочко. Якщо все три збіглись — це L. piperatus.

З молочником повстистим (L. vellereus) — у нього поверхня шапки густо опушена («повстиста»), пластинки рідкі, кремові, не такі густі. З груздем справжнім (L. resimus) — у нього пухнастий край шапки, ріст під березою. З L. controversus — у нього рожеві пластинки і плями на шапці, ріст під тополею.

Серйозних отруйних двійників серед молочників в Україні немає. Як і завжди з білими грибами в листяному лісі — головна перевірка це молочко на зрізі (є = молочник, нема = щось інше) і пластинки під шапкою (у мухомора смердючого нема молочка і є вольва в основі ніжки).